День, коли Реал став сливовим

Навряд чи японський модельєр Йодзі Ямамото, котрий, якщо вірити людям в інтернеті, є культовим, тямить у футболі так само сильно, як у пошитті одягу. Проте якби це була правда, то його б неодмінно зацікавило, навіщо мадридський Реал вийшов на недільний матч чемпіонату Іспанії вбраним саме в його фіолетове творіння.

Володимиру ж Кобелькову, що є найкращим другом українського спортсмена та, за сумісництвом, коментатором, поза сумнівом, сподобалась ініціатива королівського клубу. Адже той виправдав його відому у вузьких колах інтерпретацію російського слова "сливочные" – "сливові", якою знаний віртуоз мікрофона ненароком поділився під час одного з давніших репортажів.

Ґуґл вам досить швидко пояснить, що нинішня фіолетова форма Реала є частиною серії Adidas Y-3 та виготовлена на 100% з переробленого поліефірного жакарду (що б це не означало), і що виробники зворушливо запевняють: колекція є злиттям елегантності та традицій, яка поєднує моду та успіх у спорті й черпає натхнення з ранніх етапів співпраці між Adidas та Ямамото.

Авжеж, Реал і раніше грав у фіолетовому, синьому, чорному й навіть червоному та оранжевому. Звісно, фіолетовий – один із традиційних кольорів Мадрида. І все б дійсно нічого, але ж окреслений матч проти Атлетика був домашнім, а суперник вийшов у білих, іще більш звичайних для Реала барвах, ніж оті "сливові". Можна уявити дисонанс у головах фанів господарів, коли вони побачили загальний план поля (про це далі).

Такі вже часи (і вони настали далеко не вчора), що ледь не кожен клуб має у своєму розпорядженні якесь кислотне непорозуміння на випадок гостьового матчу. Ключове слово — "гостьового". Проте тепер усі навперебій узялися грати в подібному несмаку ще й перед рідними трибунами.

Цей випадок із Реалом і близько не найгірший приклад за останній період, коли відома команда, що всіма асоціюється з певними кольорами, невиправдано виходила на домашню гру в зовсім протилежних відтінках. Досі не вдається витіснити з пам'яті страшенно огидний комплект форми Мілана кольору... Малоймовірно, що хтось зможе правильно описати дану "красу".

Чи оцей, назвімо його так, зелений комплект із минулого сезону. Здається, створений спеціально для того, щоб глядач не зміг відрізнити від газону футболістів свого улюбленого клубу, який узагалі-то має прізвисько "россонері" (італ. "rosso" — "червоний", "nero" — "чорний").

Іноді подібне справді виглядає досить гарно і, ба більше, виправдано й символічно, як-то недавній суцільно білий (навіть номери та напис титульного спонсора зливалися з фоном) Арсенал у Кубку в межах власної програми No More Red, спрямованої на захист молоді від злочинів із застосуванням ножа та насильства.

Або, приміром, отака чорна Рома на Стадіо Олімпіко минулої осені.

Попри те, що Флорентіно Перес, багаторічний президент Реала, дуже часто своїми заявами відчайдушно намагається всіх переконати, що він не є прибічником адекватних речей, Мадрид виглядав чи не останнім стовпом адекватності в цьому сенсі. Ну, може ще Ліверпуль чи — як це не дивно — МЮ... Та й загалом уся АПЛ, дарма що футбольна Англія нині має найбільше грошей, елементарні традиції та здоровий глузд там поважають.

Провівши в ґуґлі ще трохи часу та повіривши виданню AS, ви виявите, що "бланкос" (ісп. "los blancos" — "білі") досі аж двічі в історії грали офіційний матч удома не в білому: у 2019 році проти Еспаньйола (в бузковому) та у 2022-му – проти Барселони (у чорному, теж від Ямамото).

Утім, мабуть, таки вперше склалась чудернацька ситуація, коли на полі стадіону "Бернабеу" в зустрічі клубних команд бігали десятеро у "вершкових" лахах, проте це були не господарі.

Дякувати Богу, в іспаномовному сегменті принаймні твіттера вистачає невдоволення таким чудовим маркетинговим ходом Реала в одному з різновидів місцевої класики.

"Я не ненавиджу сучасний футбол. Усе набагато простіше: я його не розумію. На Бернабеу Мадрид у синьому, Атлетик – у білому. Чому і для чого?" – риторично запитує медійниця Марія Остальрік.

Згоден із нею не менш відомий журналіст Піпі Естрада: "Минуло 25 хвилин, а я все ще думаю, що дивлюсь іншу гру. Я не звик бачити Реал у синьому, а Атлетик – у білому".

"Мадрид грає в білому на Бернабеу – це не підлягає обговоренню", – резюмував Томас Ронсеро, головний редактор згаданого AS і вболівальник Реала.

І такі цитати дещо розбавляють захоплені репліки представників публіки, яка пише захоплені коментарі з пурпуровими сердечками, що містять більше символів, ніж у житті переглянули повних матчів їхні автори.

Безумовно, різні "космонавти", надивившись "американських видів спорту", де мало не кожна павза в грі заповнюється конкурсами чи дискотекою і спрямована на те, щоб розважати й продавати (вочевидь інакше ніхто не прийде) гучно у відповідь поцікавляться: мовляв, що не так?..

"Що коротший шлях продукту до споживача, то вищий відсоток потенційного продажу. На своєму стадіоні футболку майже руками можна помацати, а не переглядаючи виїзний матч по ТБ. Це ви самі вигадали таке правило, що вдома треба грати в домашньому комплекті форми, а клубам важливіше збільшення продажів", — аргументують вони, діловито відставивши вбік калькулятор і смузі.

Можливо, це просто якась антиснобська наївність, але трохи приємніше жити, знаючи, що певні логічні сталі речі залишаються такими повсякчас. Вода – мокра, сонце вранці сходить, Мілан на Сан-Сіро грає в червоно-чорному, на Сантьяґо Бернабеу в білому грає Реал. А не Атлетик Більбао.

Андрій Дунець, Чемпіон

Підписуйтесь на Telegram-канал автора

• Розсміши вболівальника: на MEGOGO відбулась найгірша студія в історії матчів збірної України

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua