Юрій Ванетик розповів про нові форми допомоги Україні від США та «спадщину» спікера Майка Джонсона
Юрій Ванетик розповів про нові форми допомоги Україні від США та «спадщину» спікера Майка Джонсона

Юрій Ванетик розповів про нові форми допомоги Україні від США та «спадщину» спікера Майка Джонсона

Майк Джонсон місяцями не ставить на голосування Палати представників США документ щодо допомоги Україні. У чому основні причини?

Одна з головних причин, як на мене, такої поведінки Джонсона – сильна опозиція до продовження допомоги Україні. Позиція республіканців загалом – не збільшувати витрати у бік Києва. Ще є хвилювання через те, що в Україні продовжує існувати корупція, гроші не завжди прямують туди, куди треба, тощо. Спікер Джонсон шукав у себе коаліцію для того, щоб не створювати ще глибшого конфлікту всередині вже й так проблемної Республіканської партії.

Роль спікера Палати представників США у подібних питаннях важлива. Варто згадати ситуацію навколо мого доброго приятеля, з яким я знайомий багато років і з ким ми товаришуємо – колишнього спікера Кевіна Маккарті. Багато наших фахівців, як і я, вважають, що проблеми всередині Республіканської партії призвели до виникнення різних її відгалужень, які не згодні з базовими партійними позиціями. Думаю, що це дісталося як спадок Майку Джонсону. Так само, як це було і з Кевін Маккарті.

Демократи об'єднані, а республіканці розколоті. Чому так сталося? Демократи мають ширшу ідеологію. Республіканці теж мають ідеологію, безумовно, але вони мають, зокрема, жорсткі протекціоністи, які хочуть фокусуватися лише на внутрішніх проблемах США. У республіканців є субидеології, які конфліктують між собою. У демократів такого немає. Демократи більше, скажімо так, гомогенні у своїх позиціях та поглядах. І вони лояльніші один до одного. На жаль, для республіканців.

Майк Джонсон начебто погоджується поставити документ про допомогу Україні після канікул Конгресу. Серед нововведень – допомога у формі кредиту та використання заморожених активів Росії. Наскільки такі форми допомоги заспокоять радикальних республіканців? Скажу, що такого плану підходи їх більше влаштують. По-перше, тому, що республіканці більше за відповідальність та суто економічну логіку. Чи не за емоції. По-друге, це їх відразу ж відокремить від позиції демократів. Їм важливо відокремлюватися. Особливо у рік виборів президента США. Тому такий новий підхід – більш прийнятний для республіканців. Але все одно він не лікує і не виправляє ті розриви, які давно виявилися в Республіканській партії.

Даючи гроші Україні в кредит, республіканці, я впевнений, розуміють, що чекати на віддачу доведеться дуже довго. Вони це розуміють. Але тут працює та сама логіка – відрізнятися від демократів, створюючи почуття відповідальності в України та чіткі зобов'язання. Можливо, якщо в майбутньому будь-яка влада України матиме якісь порушення подібних зобов'язань, то США мають важелі, на які можна буде тиснути. Або впливати, як комусь більше подобається.

Якщо пройде пункт про заморожування активів Росії і подальше їх використання для допомоги Україні, Росія викине справжній вулкан критики, обурення, образ і всього, що вони можуть собі дозволити на адресу США. Сьогодні і так вкрай негативні відносини між США та Росією. Я сказав би, що всі позиції доведені до стану озброєння. Будь-яка критика, будь-який крок чи дія США росією відразу ж перетворюються на пропаганду. У США, до речі, так само відбувається.

Що і як говорять про мою країну в Росії, в чому звинувачують США або як нас ображають - нам повністю пофіг. Ми розуміємо, що нас у Росії критикують, але нам це абсолютно не цікаво. Ми сприймаємо все, що відбувається в Росії, якби це була Північна Корея. Ми знаємо, що в Росії сильна пропаганда, повно брехні та маніпуляцій. Тому і критика США з боку Російської Федерації американцями сприймається апріорі як невиправдана пропаганда. Тут навіть немає образ, а просто зневага і нічого більше.

Так, США за демократію, вільний світ, верховенство права. Але іноді наші цілі просунути досить гідні позиції плутаються в процесі здійснення. Ми, звичайно ж, не кидатимемо нашого друга – Україну. Адже питання тут у тому, як далі існуватиме цивілізований світ. Проблема лише – як цього досягти? Результат може відрізнятись від реальності, від поглядів України на ті чи інші питання.

Наприклад, у нас хтось може вважати, що військова підтримка не є настільки важливою, наскільки вона по-справжньому принципова для України. Хтось у США вважає, що краще домовитись, а не продовжувати воювати. Мають місце, зокрема, і суто прагматичні підходи, без емоцій та почуттів. Це – як математика у закритій кімнаті. Багато хто в США просто не відчуває того болю і того гніву, який переповнює, я впевнений, кожного справжнього українця. Можливо, комусь із американців просто шкода грошей на Україну. Просто шкода. Саме тому вони вважають, що пріоритетом має бути вирішення проблем усередині США, а не відстоювання чогось у країні, яка є проблемною, та ще й так далеко перебуває.

У США та України – спільні цілі, але немає чіткого загального розуміння, як їх досягти. Саме загального розуміння немає. Звідси й складнощі, які до певної міри пояснюють позицію республіканців і ті непорозуміння, які сьогодні бачить Україна у своїх нинішніх відносинах із США.

Джерело матеріала
Згадувані персони
loader
loader