Позивний «Стич»: у київському ботсаду з'явилася незвичайна скульптура на згадку про загиблого снайпера

У столичному ботанічному саду імені Фоміна зараз багато людей. Цвітуть магнолії та традиційне паломництво любителів сфотографуватися на їхньому тлі, у самому розпалі. Людський струмок тягнеться неспішно, але цілеспрямовано - від станції метро «Університет» центральною алеєю вниз, туди, де й розташована плантація екзотичних дерев. Там, де особлива весна, там, де ілюзія щастя, там, де начебто й немає війни.

Пройти незвичайну скульптуру, яка тут з'явилася 15 березня, в День українського добровольця, неможливо. Відвідувачі зупиняються, спочатку дивуються на вигляд статуї, потім вчитуються в текст прикріпленої поруч таблички. Постоявши, кілька секунд відходять. Оцінити емоції на обличчях людей важко. На початкове подив додається щось схоже на збентеження, смуток.

Пам'ятник справді виглядає незвично. Корпус - солдатський: військова форма, розвантаження, автомати, що стирчать з неї, ріжки. Кулак правої руки притиснутий до серця у жесті привітання «Слава Україні!». Дивує людей голова статуї – виглядає як персонаж із дитячого мультфільму «Ліло і Стіч»...

На прискульптурній табличці напис:

«Паркову скульптуру встановлено на честь воїна-добровольця 12-ї бригади спеціального призначення "Азов", студента-японіста київського національного університету імені Тараса Шевченка Воєводіна Ігоря Олеговича, позивний «Стич». Загинув, захищаючи незалежність України біля міста Кремінна, Луганська область».

"Стич" - міфічний герой. Інопланетянин, спочатку придуманий щоб створювати в галактиці хаос, а потім символ «маленького грудочка щастя». Саме цю кумедну істоту Ігор Воєводін обрав своїм талісманом.

Ігор родом із Закарпаття. Закінчивши ужгородський ліцей імені Тараса Шевченка, вирішив вступати до топового вишу країни на спеціальність перекладача японської мови. Свій вибір пояснив лаконічно: «Важко. Незвичайно. Цікаво». Мовою був захоплений до самозабуття.

В іншому все йшло як усі, як у будь-яких інших хлопців у його віці – студентське життя у всіх її фарбах: від посиденьок до півночі з друзями в гуртожитку, до костюмованих свят на Хелловін.

Життя перекинулося, як і у всіх після 24 лютого 2022 року. Він у перші дні записався в добровольці. Близькі навіть не сперечалися з таким рішенням, знали – марно. Починав службу в одній із частин у Києві. Паралельно продовжував навчання в університеті, навіть не взявши академічну відпустку. Восени першого року Великої війни вже воював гранатометником у складі «Азова». Потім закінчив курси снайперів (був одним із найкращих у випуску) і вже за новою спеціальністю продовжував брати участь у бойових діях у Луганській області. Там і загинув під Кремінною у серпні 2023 року. Як сказано в офіційних документах «під час виконання бойового завдання».

Посмертно нагороджено орденом «За мужність». Нагорода, яка присвоюється за виявлений героїзм. Близькі кажуть, упізнати тіло Ігоря Воєводіна змогли завдяки іграшковій фігурці «Стича» - талісмана, з якою він ніколи не розлучався. Історія короткого життя. Страшна і вже звична. Чому стає ще страшніше. Таких загиблих молодих патріотів – тисячі.
9 квітня Ігореві Воєводіну виповнився б 21 рік...