Радянський "султанат": що відомо про скандальні гареми у СРСР

В абсолютної більшості людей слово "гарем" викликає асоціації Османською імперією, султанами та наложницями. Важко навіть уявити, що людина, яка жила в СРСР під постійним та суворим ідеологічним контролем, теж була б не проти завести кількох жінок.

Однак, в радянській історії відомо чимало випадків, коли керівні та партійні працівники створювали вдома справжні гареми. Сьогодні "Телеграф" пропонує ознайомитися з кількома такими випадками.

Гарем у селі Болотному

Відомий письменник комуністичної епохи Тихін Чугунов у своїй книзі про село Болотне (назва умовна, але події розвиваються в одному з сіл тодішньої Орловської губернії) описував, як у 30-40-ті роки директор колгоспу змушував жінок співмешкати з ним, обіцяючи натомість збільшену кількість трудоднів.

"Оскільки дорослих чоловіків тепер у колгоспі немає, то всіх жінок від 16 до 40 років я оголошую своїми дружинами", — заявив голова місцевого колгоспу, стверджує Чугунов.

Жінки, які відмовлялися від такої пропозиції, були змушені гарувати на важких роботах з самого ранку і до пізньої ночі, навіть коли на вулиці була погана погода.

Відчувши смак до влади, голова оголосив, що вважає всіх односельців своєю власністю, а тому має право робити з ними все, що завгодно. Щовечора він викликав до себе нову даму.

Чугунов пише, що якось жінки зібралися і поскаржилися на чоловіка в райком партії, але їм ніхто не повірив.

Александрівський гарем

У 50-ті роки у радянському суспільстві промайнула чутка, що тодішній міністр культури Георгій Александров організував гарем із молодих студенток-актрис.

Справа дійшла до того, що її довелося вирішувати "нагорі" під контролем Микити Хрущова. З’ясувалося, що молоді дівчата мали обслуговувати не лише самого міністра, а і його друзів-чиновників, які були частими гостями у його будинку.

Відома тоді актриса Алла Ларіонова пізніше розповість, що її також прирахували до гарему Александрова, через що вона втратила ролі.

Відомий радянський поет та публіцист Корній Чуковський якось згадав, що вірить всім чуткам про міністра культури, бо вважав його аморальною людиною.

Крім того, пізніше став відомим ще один випадок: мама однієї зі студенток написала листа до ЦК, в якому розповіла про те, як її доньку привели на квартиру до драматурга Костянтина Кривошеніна, і там спокусили. У "гарем", за словами заявниці, більшість чиновників приходили в оточенні дівчат.

Після купи листів від батьків та інших фактів, усі фігуранти справи втратили посади, а скандал назвали "справи гладіаторів".

Лаврентій Берія та його "інформаторки"

Комісар НКВС мав дуже багато коханок, загалом їх налічувалося близько 600, їх йому приводив його начальник охорони Саркісов.

Ніна Берія, дружина радянського політика, геть-чисто заперечувала існування "невільниць" та пояснювала постійні візити численної кількості жінок тим, що це інформаторки.

Радянський історик, письменник та дисидент Антонов–Овсієнко у своїй книзі висував версію про те, що більшість жінок після відвідин Берії так і не повернулися. Нібито їх було вбито в одному з підвалів будинку на Вільному провулку в Москві.

Документально це не підтверджено, але під час будівництва теплоцентралі робітники дійсно виявили безліч останків тіл.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" повідомляв про те, чому жінки в СРСР виглядали старшими та швидко старіли: на це було 4 причини.