Сонячна система була іншою: з'ясувалося, коли Юпітер і Сатурн опинилися на своїх місцях

Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Science, астрономи на підставі різних даних, змогли відтворити орбітальну нестабільність у ранній Сонячній системі, спричинену переміщенням планет-гігантів на їхні нинішні місця, пише Phys.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Вчені об'єднали дані спостережень за космосом, моделювання та вивчення метеоритів, щоб визначити часові рамки, коли відбулося переміщення чотирьох планет-гігантів Сонячної системи і вони опинилися там, де ми їх бачимо сьогодні.

Важливо Пориви вітру до 680 км/год: телескоп Габбл показав штормову погоду на Юпітері (фото)

На початку історії Сонячної системи Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун мали кругліші та компактніші орбіти, ніж сьогодні. Раніше вчені з'ясували, що орбітальна нестабільність у Сонячній системі змінила цю орбіту планет і призвела до розсіювання космосом більш дрібних планетезималей, тобто будівельних блоків планет. Багато з цих об'єктів врізалися у внутрішні планети Сонячної системи. Учені вирішили з'ясувати, коли стався цей процес, адже різний час має різні наслідки, а тому це довгий час залишалося предметом дискусій.

Крім спостережень за планетами і моделювання, автори дослідження провели вивчення метеоритів, які належать до типу енстатитові хондрити. Їхній склад дуже схожий на склад Землі, а отже вони з'явилися недалеко від нашої планети. Вчені виявили, що їхнім джерелом є група астероїдів у головному поясі астероїдів.

Вчені дійшли висновку, що спочатку ця група була набагато більшою, сформувалася ближче до Сонця, але постраждала від численних зіткнень.

Щоб пояснити, як це каміння опинилося в головному поясі астероїдів, учені використовували різні моделі й дійшли висновку, що найімовірнішим поясненням є гравітаційна нестабільність, яка змістила планети-гіганти на їхні нинішні орбіти. Аналіз метеоритів показав, що це сталося не раніше, ніж через 60 мільйонів років після початку формування Сонячної системи 4,56 млрд років тому.

Спостереження за астероїдами на орбіті Юпітера дали змогу з'ясувати, коли найпізніше міг відбутися зсув орбіт планет-гігантів. У результаті вчені дійшли висновку, що гравітаційна нестабільність мала статися між 60 і 100 млн років після появи Сонячної системи.

Як уже писав Фокус, інше дослідження дало змогу визначити більш точний час виникнення Місяця, який, як вважається, виник внаслідок того, що в Землю врізалося планетарне тіло. Вчені вважають, що Місяць сформувався приблизно через 50 млн років після появи Сонячної системи.

Також Фокус писав про те, як зміняться сузір'я в майбутньому. Астрономи кажуть, що через якийсь час нічне небо стане невпізнанним.

Нагадуємо, що знаменита комета 12P/Понса-Брукса скоро опиниться найближче до Сонця і в цей час вона буде найяскравішою, тому її найкраще спостерігати в нічному небі, як уже писав Фокус.