Вчена-конституціоналіст Ставнійчук: НААУ не є громадською організацією

Говорити про невідповідність Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" статті 36 Конституції (яка гарантує свободу об'єднання у громадські організації) некоректно. Адже НААУ, яка обʼєднує усіх адвокатів України, за статусом кардинально відрізняється від громадських обʼєднань.

Таку думку у статті "Адвокатура України: європейське майбутнє чи знову у радянщину?!" для видання New Voice обгрунтовує експерт-конституціоналіст Марина Ставнійчук, яка брала активну участь у підготовці чинного сьогодні Закону "Про громадські об’єднання".

Вона звертає увагу на те, що органи адвокатського самоврядування в силу закону виконують низку регулятивних, кваліфікаційних і дисциплінарних функцій, що обмежені лише своїми членами.

"Саморегуляція професійної діяльності інституту адвокатури є необхідною складовою її самоврядності. Саме тому за своєю конституційно-правовою природою НААУ кардинально відрізняється від організацій, що діють в Україні згідно із Законом "Про громадські об’єднання", - пише М.Ставнійчук.

За її словами, сьогодні в Україні діє близько півсотні громадських організацій, діяльність яких так або інакше пов’язана із юридичними професіями. Їхніми членами є і адвокати. Утім, маючи пряме відношення до процесу розробки та ухвалення Закону про громадські об'єднання, автор стверджує, що його положення не поширюються на діяльність саморегульованих професійних організацій.

"Тому, коли окремі "експерти" твердять про невідповідність Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" статті 36 Конституції (яка гарантує свободу об'єднання у громадські організації), зрозуміло, що подібними маніпуляціями вони нищать адвокатуру у її цілісному самоврядному і саморегульованому вигляді, - переконана М.Ставнійчук. - Саморегуляцію адвокатури України та її органів слід розуміти як системно-організаційний процес внутрішньостатутної діяльності, притаманної органам, що мають дискреційні повноваження".

Наведена у статті специфіка організації діяльності НААУ свідчать про її особливий правовий статус, принципово відмінний від громадських організацій. Тож ігнорування цього факту під час оцінки діяльності адвокатури є відмовою від європейського курсу України, закріпленого в Конституції. Бо Україна має найновіший в Європі Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Він готувався і ухвалювався як євроінтеграційний. І його прийняття за умови створення професійної організації адвокатів з єдиним членством у Національній асоціації адвокатів України було частиною реалізації зобов’язань України перед Радою Європи.

І відмова від обраної моделі адвокатського самоврядування (а за останнє десятиліття ми вже були свідками таких спроб) несе в собі заперечення ключового принципу незалежності адвокатури, що прямо впливає на стан захисту прав і основоположних свобод людини в Україні.

Повністю статтю М.Ставнійчук можна переглянути за посиланням.