Загроза отримати на своїх кордонах орди росіян реально турбує європейців

У 2024 році Європа стала явно сміливішою в антиросійських висловлюваннях та підтримці України. Той самий президент Франції Еммануель Макрон знову і знову заявляє, що готовий відправити військових своєї країни в Україну, якщо росіяни почнуть досягати на фронті більш значних успіхів.

А міністр закордонних справ Великобританії Девід Кемерон нещодавно наголосив, що Україна має право бити британською зброєю по території РФ, звідки постійно летять дрони та ракети.

Думаю, що на початку повномасштабного вторгнення європейці хоч емоційно і підтримували Україну, але не були готові до такого важкого розвитку подій. Згадаймо прогнози західних медіа та аналітиків, що Київ може впасти за два-три тижні, російську браваду, що це може статися за три дні, а також запевнення деяких українських базік, що війна закінчиться за два-три місяці… Усі ці прогнози та заяви продемонстрували повне нерозуміння того, що відбувається.

Погіршило ситуацію те, що 2023 року нам не вдалося реалізувати задуми розпіареного контрнаступу. Тоді як РФ вже понад пів року продовжує свої наступальні дії (на жаль, із певними успіхами), а також готує нові. І загроза отримати на своїх кордонах орди росіян реально турбує європейців.

Паралельно з’явилися заяви Трампа, який має шанси повернутися до Білого дому, що Європа повинна в рази більше допомагати Україні та вкладатись у свою безпеку. Попередження, що якщо він стане президентом, то не підтримуватиме ті країни НАТО, які не виділяють на безпеку щонайменше 2% ВВП. Це також підштовхує керівників європейських держав до протверезіння, більш рішучих, навіть радикальних дій щодо підтримки України.

Йдеться, зрозуміло, не про всі країни Європи. Не забуватимемо про таку проросійську владу, як та ж угорська. Дивна останнім часом позиція у словаків. Зрозуміло, що їхньому прем’єру Фіцо далеко до Орбана в сенсі проросійськості. Але йому далеко й до Макрона в сенсі проукраїнськості, проєвропейськості.

Якщо взяти консолідовану позицію країн Європи, то дедалі більше вони збільшують як допомогу Україні, так і фінансування власних збройних сил та потужностей ВПК. І цей процес можна вважати мілітаризацією (внаслідок прозріння) європейських членів НАТО. Вони близько 70 років перебували під американською парасолькою безпеки, в абсолютно теплій ванні, на повному розслабоні. І коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що змусило європейців провести ревізію своїх збройних сил, вони реально охреніли від жалюгідного стану тієї ж військової техніки. Коли її почали намагатися відправляти до України, з’ясувалося, що у значній частині ця техніка небоєздатна. З усіма наслідками…