"Путін у мене вистрелив, але я не здалась": щемлива історія жінки з-під Чернігова, яка втратила ногу через звірства РФ

Жінка закликає українців жити та не здаватись всупереч всьому.

Жителька Чернігівщини 76-річна Любов Прочухан втратила ногу під час російського бомбардування, проте вона не здалась та намагається повноцінно жити всупереч всьому. 

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Валентини Доброти. 

Любов Прочухан розповідає, що на протезі навчилась кататись на велосипеді. Вона і ґрунтівку, і дорогу під гору долає не гірше за односельців. 

Анисів, в якому живе Любов Прочухан, не далеко від Чернігова. Поруч із селом - дорога життя. Так її назвали люди, які тікали з міста, а волонтери везли нею гуманітарку. Російська авіація бомбила село постійно.

Жінка потрапила під обстріл, як прийшла допомагати доїти корів на фермі. Тоді на господарські приміщення з худобою російські війська скинули чотири авіабомби. Любов Миронівна на фермі була разом зі своєю кумою пані Антоніною. Кума додому пішла на кілька хвилин раніше і її лише відкинуло вибуховою хвилею. 

"Я полетіла, а вона тіки вийшла з сараю і все. І корови, і телята - все загинуло", - згадує Антоніна Лавриненко. 

Любов Миронівна підозрює, що якби тоді вона була без велосипеда, ампутувати ногу довелося б значно вище.

"Оце сюди Путін у мене вистрелив, але я йому не здалася все одно", - каже Любов Миронівна. 

Поранену жінку протезували в Австрії, куди її перевезли волонтери. Тамтешнім лікарям пані Люба віддячила танцем уже через два тижні після протезування.

Коли пані Любов прийшла до свого односельця Анатолія Кені з проханням відремонувати розтрощений уламками авіабомби велосипед - він навіть не здивувався.

Сісти на велосипед жінка змогла лише, коли старий протез замінили на новий. Він значно легший та ідеально лягає до ноги. Непосидючу Любов Миронівну волонтери повезли у Київ до лікарів.

Силою цієї жінки можна захоплюватися і брати за приклад. Пані Люба своїм досвідом ділилася із дітьми, котрі через війну втратили ногу чи руку. 

"Я стара можу, а ви молоді - ви не здавайтеся лише не падайте духом. Я сама в хаті, сама на городі, сама кругом, так що впасти духом? Ні", - каже жінка. 

За оптимізмом і здавалося б безмежною силою волі насправді стоїть тяжка доля. Окрім, ампутації вона пережила смерть сина та 4 річного хворого на рак онука. Але пані Люба поставила ще одну мету - знову не здатися і дожити до перемоги. 

Раніше ТСН писав також: "Ніколи не здавайтесь": як 75-річна жителька Чернігівщини повноцінно живе, попри травму ноги та протез