«Королівський ексклюзив» від Netflix: фільм про те, як сила медіа здатна допомогти досягти справедливості

На початку квітня відбулася прем’єра нового повнометражного фільму виробництва компанії Netflix, назву якого в перекладі з англійської кінематографічний сайт ІMDb подає як «Королівський ексклюзив». Водночас можна зустріти й іншу версію назви стрічки — «Сенсація», адже в оригіналі картина називається Scoop. Фільм створено за реальними подіями, слоган проєкту — One Interview Can Change Everything, тобто «Одне інтерв’ю здатне змінити все».

Стрічку «Королівський ексклюзив» створено за реальними подіями, йдеться про інтерв’ю, яке у 2019 році ВВС Newsnight дав член королівської родини Великобританії, принц Ендрю.

Постер фільму «Королівський ексклюзив»

Цьому інтерв’ю передував позов американки Вірджинії Джуффре до суду Нью-Йорку зі звинуваченнями принца Ендрю у сексуальному насильстві.

Як повідомила Вірджинія Джуффре, вона ще у підлітковому віці потрапила у залежність до фінансиста Джеффрі Епштейна й стала жертвою жорстокого поводження та сексуальної експлуатації. Епштейн нібито змусив її надавати сексуальні послуги своїм впливовим друзям, політикам і високопосадовцям, серед яких був і принц Ендрю.

Натомість принц відкидав усі звинувачення і говорив, що взагалі з Вірджинією Джуффе не знайомий. Заради того, щоб хоч почасти врятувати свою репутацію, він погодився на інтерв’ю телеведучій ВВС Newsnight Емілі Мейтліс (Emily Maitlis), однак наслідки цього інтерв’ю стали для принца Ендрю фатальними.

Йому довелося скласти всі військові титули та королівські опікунські обов’язки, також він втратив можливість називатися «Його королівська високість». Як було зазначено у заяві Букінгемського палацу, надалі принц Ендрю не виконуватиме жодних державних зобов’язань і захищатиме себе у суді як приватна особа.

Перипетії цієї справи у подробицях висвітлювали засоби масової інформації, тому сама історія та її фінал відомі. Однак інтригу стрічки збудовано навколо іншого — можливості простежити крок за кроком не лише процес журналістського розслідування справи коронованої особи, а й складні переговори з Букінгемським палацом щодо цього інтерв’ю, підготовку та саму цю розмову Емілі Мейтліс із принцом Ендрю. Тобто побувати за лаштунками роботи працівників медіа, які створили продукт, що став гордістю ВВС та здобув професійні нагороди.

Стрічку поставив режисер Філіп Мартін (Philip Martin), у фільмографії якого відзначені преміями відомі роботи, зокрема він фільмував два епізоди серіалу «Валандер» (Wallander) та сім епізодів серіалу «Корона». Отже, режисер уже був обізнаний із темою життя коронованих осіб.

Фільм знято за книгою The Sccops (2002), яку написала Сем Макалістер (Sam McAlister), яка, крім фігуранта скандалу принца Ендрю, також є героїнею цієї історії. Вона на той момент працювала продюсеркою ВВС Newsnight, була ініціаторкою журналістського розслідування, а ще разом із телеведучою цієї програми Емілі Мейтліс (Emily Maitlis) вела переговори з Букінгемським палацом.

Саме завдяки їм насамперед і стало можливим інтерв’ю, де у телевізійному ефірі відбулося публічне викриття та падіння герцога Йоркського, ефект від якого потім образно порівняли з падінням літака, який «врізається у танкер з нафтою, що спричиняє цунамі та вибух».

Сем Макалістер зіграла неодноразова володарка акторських нагород і номінацій Біллі Пайпер (Billie Piper), образ телеведучої Емілі Мейтліс став новою роботою Джилліан Андерсон (Gillian Anderson), а в ролі принца Ендрю знявся Руфус Севелл (Rufus Sewell).

Біллі Пайпер

Джилліан Андерсон

Напевно нову стрічку Netflix варто зараховувати до умовного жанру фільмів про медіа, прикладів яких маємо вже чимало. Від класики американського й світового кіно, картини «Телемережа» (1976) режисера Сідні Люмета, яка увійшла до списку ста найкращих американських фільмів, складеного Американським інститутом кіномистецтва, й до серіалу «Ранкове шоу»(2019–2023).

Звісно, водночас «Королівський ексклюзив» є також історією творення сенсації, а ще медійного успіху. Приклад, як потужна сила медіа попри опір владних структур, здатна допомогти встановити істину й досягти справедливості. Однак не варто забувати, що такі історії можуть відбутися лише у демократичних суспільствах.

А ще для досягнення такого результату журналісти мусять бути не просто хорошими фахівцями, в основі їхньої роботи мають бути певні цінності — й про це йдеться в одному невеликому епізоді стрічки.

Вечір напередодні зйомок, уся група ретельно готується, репетирує запитання й намагається передбачити відповіді. Звісно, всі хвилюються й дуже втомилися, розходяться на відпочинок, адже завтра важкий і відповідальний день.

Залишилися лише телеведуча Емілі Мейтліс, яка попри свій статус у компанії, без натяку на зверхність чи сором запитує значно молодшу й не таку досвідчену Сем Макалістер: «Що я роблю не так?» — й у відповідь отримує начебто дуже просту, але надзвичайно цінну для неї пораду: «Дай йому говорити. Вислухай його».

Інтерв’ю з принцом Ендрю вже стало історією й прикладом редакційної політики компанії, яка оголосила та впровадила у своїй роботі принципи й правила, які відомі не лише дотичним до професії журналіста людям, а й широкому загалу як «стандарти Бі-Бі-Сі». Тому буде цілком доречним прочитувати вступ до редакційних настанов Бі-Бі-Сі:

«Якби світ був досконалий, “Редакційні настанови Бі-Бі-Сі” складалися б з однієї фрази: керуйтеся власною думкою. Жоден набір правил чи настанов не може замінити потребу продюсерів, редакторів і менеджерів скористатися мудрістю, яка є наслідком досвіду, здорового глузду, а також редакційних та етичних норм, при зіткненні зі складними редакційними проблемами».

Водночас після перегляду «Королівського ексклюзиву» виникає чимало й інших, не таких радісних і переможних асоціацій. Скориставшись пошуком у Google, можна знайти вдосталь згадок про скандали з працівниками компанії, численні скарги, внаслідок яких редакція була змушена визнавати свою провину й перепрошувати.

Сумно, але попри величезну підтримку Великобританією боротьби українців із російською агресією, на Бі-Бі-Сі виходили матеріали з доволі неоднозначним висвітленням подій російсько-української війни. Про один із таких випадків писали й на шпальтах «Детектора медіа».

Один із тих прикладів, коли «стандарти Бі-Бі-Сі» не тільки не спрацювали, а ще й призвели до зовсім протилежного ефекту, більше схожого на дію російської ІПСО.

Тож «Королівський ексклюзив», чи то пак «Сенсація», є ще й своєрідним нагадуванням працівникам медіа про професійну етику та необхідність дотримуватися проголошених ними ж стандартів, а особливо коли йдеться про сенсаційну тему.