Дослідники кажуть, що знаходити лікувальні рослини люди навчилися у тварин.
Нещодавно на Суматрі орангутанг привернув увагу вчених своєю незвичайною поведінкою. Тварина жувала листя ліани — рослини, якою зазвичай не харчуються мавпи. Протягом кількох днів орангутанг наносив кашку з пережованої ліани на рану на своїй голові, пише Discovery Magazine.
Рана орангутанга загоїлася за кілька днів, оскільки обрана ним рослина має антибактеріальні та антиоксидантні властивості. Вона полегшує біль, лихоманку, кровотечу і запалення.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Це далеко не перший випадок, коли тварини вдаються до самолікування. Ба більше, деякі вчені вважають, що зачатки своєї медицини люди підгледіли саме у тварин.
Арістотель, Пліній Старший, Еліан та інші натуралісти давнини склали ціле зведення свідчень від стародавніх до середньовічних часів того, як тварини самостійно себе лікували.
Тварини використовували рослини для лікування хвороб, відлякування паразитів, а також нейтралізації отрут і загоєння ран.
У 1987 році навіть з'явився окремий термін зоофармакогнозія, який позначає самолікування у тварин. Як зазначив римський натураліст Пліній 2 тис. років тому, багато тварин зробили медичні відкриття, які стали в пригоді людині. Безліч лікарських рослин, які використовуються в сучасних ліках, уперше виявили корінні народи та стародавні культури. Вони ж своєю чергою, спостерігали за тваринами і рослинами, які вони використовують.
У роботі Арістотеля містяться одні з перших письмових прикладів самолікування у тварин. Праця, що датується 4 століттям до н.е., розповідає про добре відому звичку собак їсти траву під час хвороби, імовірно, для очищення і дегельмінтизації.
Аристотель зазначав, що після сплячки ведмеді шукають черемшу, яка багата на вітамін С, залізо та магній, що стане в пригоді для організму після довгого сну. Назва черемші з латині перекладається як "ведмежа лілія". У багатьох інших мовах світу назва черемші так само пов'язана з ведмедями.
Пліній писав, що материнку орегано або дику м'яту можна використовувати для лікування ран від стріл. Він спостерігав за пораненими оленями, які паслися в цій траві. Аристотель і Діоскорид зробили таке ж відкриття, спостерігаючи за козами. Вергілій, Цицерон, Плутарх та інші стверджували, що дика м'ята має здатність виштовхувати з тіла наконечники стріл і закривати рани. Відомо, що материнка орегано має антисептичні, протизапальні та коагулювальні властивості.
Вивчення методів лікування у тварин вивчали та в середні віки. Наприклад, в англійському збірнику знань про тварин XII століття "Абердинський бестіарій" розповідається про ведмедів, які лікували виразки коров'яком. У народній медицині цю рослину використовують для полегшення болю і загоєння опіків, оскільки вона містить протизапальні хімічні речовини.
Рукопис ісламського богослова Ібн Абідіна Ібн Абідін містить записи про ластівок, які лікують очі своїх пташенят куркумою, ще одним протизапальним засобом.
Звісно, давні спостереження навряд чи можна назвати наукою. Але вони свідчать про людське наслідування різних видів тварин, які лікували себе за допомогою різних рослин.
Як і знання корінних народів призвели до створення ліків, що рятують життя, наукове тестування стародавніх і середньовічних спостережень може призвести до відкриття нових лікувальних рослин.
Нагадаємо, шимпанзе навчилися лікувати одне одного за допомогою товчених жуків. Це вже друга набута навичка шимпанзе, після використання інструментів.