Залишила посмертний лист: в Києві провели в останню путь бойову медикиню Ірину Цибух "Чеку"

Ірина попросила, аби присутні співали на її прощанні, і залишила список пісень для виконання на Майдані.

Сьогодні, 2 червня, в Києві триває прощання із "госпітальєркою" — бойовою медикинею Іриною Цибух із позивним "Чека". Люди приходять у Михайлівський собор та на Майдан Незалежності.

Про це повідомляє кореспондентка ТСН Наталія Нагорна, а також "Суспільне Київ".

Ірина загинула під час ротації на Харківському напрямку 29 травня, за кілька днів до дня народження. 1 червня їй мало виповнитися 26 років. 

Сьогодні ж у Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві зібралися друзі, колеги, бойові побратими Ірини.

Після панахиди в соборі похоронна процесія рушила на Майдан Незалежності. Там сотні людей прощалися з Іриною.

Зазначимо, що завтра, 3 червня, відбудеться прощання із бойовою медикинею Іриною Цибух у Львові.

"Чека" залишила близьким побажання, як має виглядати церемонія прощання із нею. Замість квітів — донати на батальйон та допомога сім’ям загиблих. Ніяких штучних квітів чи пластику. Одяг — вишиванка або камуфляж (для чинних військових та ветеранів/нок)", — повідомляють на сторінці медичного батальйону "Госпітальєри".

Що відомо про Ірину Цибух

Ірина народилася 1 червня 1998 року у Львові. Навчалася у Національному університеті "Львівська політехніка".

2017-го доєдналася до команди "Суспільного", де працювала з філіями, готувала міжрегіональні спецефіри, втілювала грантові проєкти та знімала документальні фільми, була медіатренеркою. Також брала участь в освітніх проєктах, де розвивала критичне мислення та медіаграмотність дітей у школах.

На початку повномасштабного вторгнення Ірина Цибух перебувала на сході України: в Покровську та Краматорську вона презентувала свій документальний фільм про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії. Презентація стрічки мала відбутися 24 лютого в Сіверськодонецьку, а наступного дня — в Києві. Але домівки героїв фільму Ірини Цибух опинились у російській окупації, а вона повернулася до лав добровольчого батальйону "Госпітальєри", де відбула кілька ротацій на передовій ще з 2014-го. У складі батальйону Ірина забезпечувала евакуацію поранених бійців із найгарячіших місць і надавала домедичну допомогу.

"Я така ж молода дівчина, як будь-яка у Франції чи Іспанії. Ми відрізняємося тільки тим, що на нашому кордоні тоталітарний режим, котрий напав на країну, яку я дуже люблю. Мені подобається подорожувати, але жити я хочу тут. І тому я захищаю свою країну, тому й готова померти, щоб мати волю у своїй країні", — сказала Ірина в інтерв'ю для "ELLE Україна" майже два роки тому.

Юрій Цибух — брат загиблої парамедикині — повідомив, що Ірина залишила посмертний лист. Він опублікував його і написав про Ірину, як про найкращу людину в цьому світі.

"Загинула моя люба сестра, подруга Чека, найкраща людина в цьому світі. Мене зараз наповнює пустота, але Іринці є що сказати, вона залишила посмертний лист: "Привіт, прийміть мої співчуття, не люблю, коли ви сумуєте, але мине час, і цей розпач розсіється, доведеться продовжувати жити життя.Тому не гайте час на страждання, живіть далі. Зараз 19:19, субота 8 квітня 2023 рік, ми з 5м екіпажем працюємо для розвідки 80 бригади, на фоні грає Dream on від Аerosmith і вирішила, що за цей рік випадало так багато можливостей загинути, що можна знайти хоча б одну, щоб написати посмертний лист. Сумно, що ми проживаємо настільки немічні, залежні від суспільного схвалення життя, що лише смерть дозволяє проживати абсолютну свободу. Однак біда у тому, що життя закінчилось і ця свобода більше не має ніякого змісту. Сьогодні і навіки мені всеодно, що про мене, про вас, про цей текст, про усе скажуть люди. Наберуть ці речення лайки чи ні, нарешті нічия думка мене не цікавить, я померла..."