Василь Шкляр спрогнозував, коли закінчиться війна, та вразив історією про те, як Україні допомагають вищі сили

Відомий український письменник Василь Шкляр, який часто буває з виступами на фронті, припустив, коли в Україні закінчиться війна. А також пригадав історії, як сама природа допомагає нашим військовим.

За словами Василя Шкляра, у війні ми маємо покладати лише на свої сили, але не забувати, що нині дуже залежні від союзників. Про це Шкляр розповів в інтерв’ю OBOZ.UA.

"Мене часто таке запитують, коли закінчиться війна, – каже Василь Шкляр. – Але мені здається, що ніхто, навіть самі шановані мольфари, не дадуть на це відповіді. На жаль, ми залежні від дуже багатьох факторів. Особливо – від зовнішніх. З одного боку, дуже добре, що маємо союзників. Мабуть, вперше в історії. Вони дійсно багато чим допомагають, але ми від них дуже залежні. На жаль, ми не є самодостатні у виробленні наших військових ресурсів – зброї тощо. Не можемо покладатися лише на власні сили. Хоча наші сили – це головне, на що ми можемо покладатися. А прогнозувати щось на майбутнє важко. Можна сказати тільки загальновідому фразу, що ця війна закінчиться остаточно тоді, коли буде знищена московська імперія. Чого ми всі люто прагнемо".

Письменник часто буває на фронті та підтверджує інформацію про те, що часом військові стикаються з дивовижними історіями, коли здається, що сама природа та вищі сили допомагають їм.

"Насамперед хочу сказати, що містика – це в традиціях українського вояцтва, – каже Шкляр. – Нам було ще притаманне таке явище, як характерництво. Ми знаємо ще серед запорізьких козаків воїнів-характерників, яким приписувалося володіння магічними силами. Характерниками вважалися і деякі історичні особи, такі як Іван Сірко, який, за легендою, міг перекинутися на вовка. А козаки могли переплисти Дніпро на повстяному килимку".

"Все це, звичайно, перебільшення, але міфи повинні існувати в нашій культурі, в нашій історії, як це є у всіх народів. Однак, попри всі вигадки і домисли, ми знаємо, що були вояки, які володіли особливими здібностями. Їх вишколювали у спецпідрозділах. Це, по-теперішньому кажучи, був такий собі спецназ. Вони вміли, попри всі трагедії, воювати весело, з вигадкою. І от такий хлопчина є в моїй книжці "Чорне сонце", яка присвячена бійцям "Азову", – додає письменник.

"Цікаво, що згодом його історія мала продовження, – продовжує Шкляр. – Коли сталася трагедія в Оленівці, де в бараку окупанти спалили наших полонених, мені зателефонував один товариш, який повідомив, що мій герой загинув. А згодом знову задзвонив телефон – і засвітилося ім'я цього хлопчини. Я взяв слухавку тремтячою рукою, думав, телефонують по пораду чи прохання про допомогу родичі. Але вмикаю телефон і чую його голос: "Я вийшов з того пекла. Ви ж знаєте, що я характерник". От такі історії щасливі бувають. Зараз він знову на лінії зіткнення – воює".

Повне інтерв’ю з письменником Василем Шкляром читайте тут.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!