Цими днями журнал DOXA і видання Kidmapping випустили спільний матеріал про роль РПЦ у русифікації українських дітей, яких Кремль депортував до Росії. Інститут вивчення війни наголошує, що відповідна церква отримує значну підтримку з боку російської влади.
Від русифікації до геноциду
З перших днів повномасштабної війни росіяни депортували неповнолітніх з дитячих будинків та шкіл-інтернатів на окупованій Донецькій області до Ростовської області Росії.
Їх відвідував митрополит Ростовський і Новочеркаський Меркурій, що в миру – Ігор Іванов. Він розповідав дітям про РПЦ і заохочував до того, аби вони охрестилися в Російській православній церкві.
Це робили й інші попи. Крім того, вони закликали неповнолітніх вступати до різних "військово-патріотичних" молодіжних організацій у Росії. Загалом РПЦ робила усе, аби відокремити дітей від їхньої української ідентичності.
РПЦ відіграє важливу роль у здійсненні плану Кремля з окупації України, і це, здається, поширюється на російські зусилля щодо русифікації депортованих українських дітей, які проживають у Росії,
– оцінює Інститут вивчення війни.
Аналітики згадали й про уповноважену з прав дитини Росії Марію Львову-Бєлову, що причетна до депортації українських дітей. Через це ордер на її арешт видав міжнародний кримінальний суд в Гаазі.
Власне, цікавим є той факт, що посадовиця одружена зі священником РПЦ. Кремлівське подружжя всиновило депортовану українську дитину з Маріуполя, що є черговим виявом цинізму московської влади.
Депортація українських дітей з наміром знищити їхню ідентичність є порушенням Конвенції про запобігання злочину геноциду. Вона забороняє "насильницьке переведення дітей з однієї групи в іншу" на підставі того, що це є актом геноциду,
– наголошує ISW.
Додамо наостанок, що 17 березня 2023 року МКС також видав ордер на арешт самопроголошеного президента Росії Владіміра Путіна. У Гаазі вважають, що без вказівки кремлівського ватажка депортація українських дітей була б неможливою.
Водночас Міжнародний кримінальний суд кваліфікує відповідні дії Путіна та Львової-Бєлової не як здійснення геноцидної практики, а – воєнних злочинів.