М’ясна «стратегія перемоги» Путіна

Днями Путін публічно підтвердив те, що я свого часу писав під час штурмів Авдіївки. Щомісяця в Росії мобілізують близько 30 тисяч людей. Це компенсує їхні втрати, які в середньому складають близько 1000 осіб щодня.

З початку року орки захопили 752 кв км нашої землі і втратили орієнтовно 160 000 осіб (вбитими і раненими,).

Таким чином, 1 кв км обходиться їм приблизно в 212 солдат. Це неймовірні втрати насправді, але ворог їх не відчуває поки що.

Як бачимо, Росія адаптувалась до ситуації: конвеєр з поставки м’яса на фронт працює стабільно, китайські станки дозволяють швидко відновлювати та знімати зі зберігання техніку, корейські снаряди та іранські дрони підтримують атакувальні дії. Для Путіна ця ситуація це свого роду досягнута стабільність, яка зберігає ініціативу за російськими військами, а тому рано чи пізно, на його думку, «все случится».

І тут є велика зміна порівняно з тим, що було. Раніше ціллю були українські території, а зараз ціль підтримка наступу і гра в довгу. Абсолютно не принципово скільки території захоплено, принципово – атакувати. Оскільки він швидше перевівся на військові рейки, то йому здається, що він без проблем може собі чекати роками, а ми ні.

Звісно, що для нас дуже важливо переламати цю «путінську нову стабільність», і за будь-яку ціну вирвати ініціативу. На жаль, це можливо тільки за умови введення на фронт нових бригад, проведення контрнаступальних операцій. Вирішення питань з постачанням снарядів має кратно збільшити російські втрати, хоча б до 2000 осіб щодня. Це створить прогалину в роботі м’ясного конвеєра, що призведе до втрати ініціативи, не можливості атакувати і місцями навіть оборонятись.

Також, я часто писав про це, в позиційній війні, на яку схожа наша, на перше місце виходять ресурси. На жаль, партнери не змогли забезпечити цінову стелю для російської нафти в 60 доларів, як планували. І чесно, я навіть не бачу в них особливих бажань, змусити санкції працювати. Хоча нерівномірне виконання санкцій призводить до серйозного дизбалансу та нерівності в західній економіці – це слабо мотивує почати жорстко боротися з порушниками.