Телескоп із поверхні Землі зробив фото супутника Юпітера з наслідками виверження вулкана

Великий бінокулярний телескоп (LBT), розташований на горі Грехем в Аризоні, завдяки своїй роздільній здатності, адаптивній оптиці та складним інструментам отримав зображення супутника Юпітера Іо. Це фото найвищої роздільної здатності, коли-небудь зроблені саме наземним пристроєм.

Зображення виявили особливості поверхні розміром всього 80 км. Просторова роздільна здатність, яка раніше була зарезервована для космічних апаратів. До них належить місія NASA Juno, що зробила одні з найбільш приголомшливих знімків вулканів Іо. Ці зображення вдалося зафіксувати завдяки новому інструменту SHARK-VIS від LBT та адаптивній оптичній системі телескопа. У статті "Спостереження спливання Іо через відкладення плюму з використанням наземної адаптивної оптики у видимому діапазоні довжин хвиль за допомогою LBT SHARK-VIS (GRL)" американські астрофізики опублікували зображення космічного об’єкта.

Для фіксації супутника Юпітера Іо вчені використали камеру SHARK-VIS, встановлену на LBT. Це висококонтрастний оптичний коронографічний інструмент для отримання зображень, розроблений і створений в Астрономічній обсерваторії INAF в Римі.

Зображення SHARK-VIS було настільки насиченим деталями, що дозволило дослідникам ідентифікувати територію навколо вулкану Пеле, розташованого в південній півкулі поблизу екватора (і названого на честь гавайського божества, пов'язаного з вогнем і вулканами). На фото видно відкладення шлейфу, який утворився внаслідок виверження сусіднього вулкану Піллан Патера.

Космічний апарат NASA Galileo спостерігав подібну послідовність вивержень під час дослідження системи Юпітера між 1995 і 2003 роками. Однак це був перший випадок, коли земна обсерваторія зробила такі детальні знімки.

Фахівці побачили відкладення темної лави і білого діоксиду сірки, що виникли внаслідок виверження, які частково покривають червоне, багате на сірку родовище. До застосування SHARK-VIS такі явища спливання було неможливо спостерігати з Землі.

Супутник Юпітера Іо у Сонячній системі

Іо – найвіддаленіший з найбільших супутників Юпітера (так званих галілеєвих супутників), до яких відносяться Європа, Ганімед і Каллісто. Відтоді, як космічний апарат NASA Voyager 1 пролетів крізь систему Юпітера у 1979 році, вчені були зачаровані супутником та його вулканічними особливостями.

Разом з Європою та Ганімедом Іо перебуває в орбітальному резонансі 1:2:4. Європа робить дві орбіти на кожну орбіту Ганімеда, а Іо - чотири.

Через взаємодію з цими супутниками та потужну гравітацію Юпітера надра Іо постійно вигинаються, утворюючи гарячу лаву, яка вивергається через поверхню. Телескопи зробили інфрачервоні знімки, які виявили гарячі плями, спричинені виверженнями, але вони недостатньо чіткі, щоб розгледіти деталі поверхні або ідентифікувати місця вивержень. Спостерігаючи за виверженнями на поверхні Іо, вчені сподіваються отримати уявлення про механізм приливного нагріву, відповідальний за інтенсивний вулканізм Іо.

Раніше OBOZ.UA повідомляв результати досліджень вчених, які з’ясували, що було б із Землею, якби Сонце раптом стало чорною дірою.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!