/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F67%2F43aa53a5b147ce7ea13d859b1de98b0a.jpg)
Дай, Америко, перемогти, а потанцюємо потім
Коли Україна обрала свій шлях не з мордором, а з Цивілізацєю, хоча навіть Сполучені Штати (Буш Перший) цього, м’яко кажучи, не дуже хотіли, її роззброїли в Будапешті, відмовили у членстві в НАТО в Бухаресті, а коли мордор почав нас знищувати, ті ж США допомагають нам лише так, щоб ми не впали, але зовсім не так, щоб перемогли (витративши на нашу війну за Цивілізацію неспівставно менше, ніж трильйони на безглузду й програну війну в Афганістані, серед яких власне воєнний трильйон був далеко не єдиним).
І при всьому цьому американці хочуть нами керувати, як власним штатом: може, таке керівництво й було б краще за те, що є, це тема окрема, але ж не кидайте тоді нас на призволяще!
Як кажуть, хто дівчину годує, той її й танцює, але ж наша дівчина захищає світ від навали оркостанської орди, вмиваючись своєю й ворожою кров’ю, а так звані партнери хочуть її тільки танцювати.
Виживання — й принагідно рятування Цивілізації — це проблема наша, а Головна країна світу хоче — за звичкою — лише керувати?

