Робота "мрії": вченого щодня кусають сотні комарів

Все це задля науки.

Чоловік спантеличив, що добровільно зголосився на те, щоб його щодня кусали комарі.

Науковий співробітник Мельбурнського університету Перран Росс розповів Need To Know, що почав працювати з комарами більш ніж десять років тому.

І хоча укуси відомі своїм дискомфортом і безперервним свербінням, 34-річний вчений каже, що це абсолютно безпечно.

"Я прийшов у цю сферу через реальний вплив цієї роботи на навколишнє середовище. Якщо коротко, то наше дослідження зосереджене на використанні природних бактерій під назвою Wolbachia для зменшення передавання лихоманки денге комарами. Це відбувається шляхом вивільнення комарів-переносників бактерії в дику природу, де вона поширюється в місцевій популяції комарів. Комарі, які переносять Wolbachia, набагато менш здатні поширювати віруси. Це, по суті, вакцина для комарів. Цей підхід виявився неймовірно успішним, і в багатьох місцях, де були випущені комарі Wolbachia, кількість випадків захворювання на лихоманку денге значно зменшилася", - сказав Перран.

І хоча бути вжаленим комахами абсолютно добровільно – Перран каже, що йому це подобається.

"Для проведення наших досліджень з комарами ми повинні мати можливість утримувати їх протягом багатьох поколінь у лабораторії. Багатьом видам комарів потрібна кров для відкладання яєць, і найкращий спосіб зробити це – використовувати живого господаря. Харчування кров'ю людей-добровольців є безпечним. Комарі, з якими ми працюємо, не переносять жодних захворювань, і ми вживаємо низку заходів для зменшення потенційних ризиків, і це було схвалено етичним комітетом. Я також маю підкреслити, що це абсолютно добровільна справа – це не є обов'язковою частиною моєї роботи".

Науковець також пригадав, що коли вперше зголосився годувати комарів, йому дуже сильно захотілося їх струсити. Чоловіку знадобилося неабияке зусилля волі, щоб утримати руку нерухомою.

"Є невеликий дискомфорт, але зараз я майже не помічаю, що комарі їдять. Свербіж після цього, мабуть, найнеприємніша частина. Коли я вперше зробив це, моя рука свербіла понад тиждень, але зараз укуси минають за день-два".

Втім, не всіх переконують унікальні методи дослідження Перрана. Однак він каже, що його зусилля зустрічають повагу з боку заінтригованих людей. Він сказав: "Майже всі думають, що я жартую, коли розповідаю, чим ми займаємося. Коли вони розуміють, що я говорю серйозно, реакція буває найрізноманітнішою – від огиди до ентузіазму. І багато людей запитують, чи можуть вони стати волонтерами. Оскільки я займаюся волонтерством вже понад 10 років, я, мабуть, втратив за цей час більш ніж п'ять літрів крові – достатньо, щоб вбити мене, якби це сталося раптово. Я думаю, що існує певний рівень поваги до “жертви”, яку я приношу".

Перран навіть розвінчав деякі поширені міфи про комарів, зокрема, чому вони такі перебірливі в їжі. Він сказав: "Кожна самка комара випиває лише декілька мікролітрів крові. У наших дослідженнях ми утримуємо близько 250 самок комарів у кожній популяції, і часто ми маємо 10-20 популяцій одночасно. Це означає, що за день ми можемо нагодувати до 3000 комарів (~10 мл). Найпоширеніше запитання, яке ми отримуємо про комарів – чому вони віддають перевагу одним людям перед іншими. Зараз ми самі досліджуємо це питання. Реакція на укуси комарів дуже різна – деякі люди не реагують і не сверблять, в той час як інші отримують великі рани, які сверблять протягом тривалого часу".