Чи об’єднає Тайвань оборона? Саботаж

Це правда, що показники президентки Цай Інвень у сфері оборони і безпеки суттєво поліпшилися порівняно з її попередником Ма Інцзю. Проте загальна картина зобов’язань обох партій щодо оборони дуже складна.

Думали, на Тайвані немає свого Шуфрича?

Пані Інвень та пан Інцзю

2008 року Ма вступав у свій перший термін із низкою амбітних планів. Навіть було враховано реформу військової служби протягом шести років. Також планувалось коригувати витрати на персонал, оперативну діяльність і закупівлі озброєнь у співвідношенні 4:3:3.

Було і характерне прагнення збільшити видатки на оборону до 3% ВВП. Хоча бюрократи Тайваню часто вважають за краще вимірювати витрати на оборону як відсоток від загальних державних.

Однак кожен із цих заходів Ма зазнав невдачі. Натомість президент мав контролювати одну з найтриваліших перерв у закупівлі американської зброї. Видатки на оборону впали суттєво: це було помітно як по відсотках від загальних державних витрат, так і по відсотках від ВВП.

Щоб ліпше зрозуміти ситуацію, до регулярного оборонного бюджету варто додати фінансування сектору оборони через унікальні спеціальні некомерційні фонди Тайваню. У випадку Цай Інвень це був спеціальний бюджет. Це дає кращу картину загальних витрат на оборону.

В этой части – о том, как Тайвань готовится к войне. Как мы?

Тоді стане помітно, що під час другого терміну Ма оборонні видатки скоротились із 2,6% до 2,1% від ВВП. Показник бюджету першого терміну Ма, успадкованого від останнього терміну Ченя, становив 3%.

Навпаки, оборонний бюджет Цай у реальному вираженні різко зріс — приблизно на 70% з її першого бюджету 2017 року (приблизно 11,1 млрд доларів) до рекордно високого прогнозованого рівня (18,8 млрд доларів) 2024-го. Але це частково є наслідком розвитку економіки.

Збільшення витрат на оборону також утратило частину своєї частки в державному бюджеті. Їх затьмарило зростання видатків на соціальне забезпечення та освіту, що відображає конкуруючі політичні пріоритети на острові. Крім того, під час президентства Цай Інвень спроби перешкоджати законопроектам про оборону надходили з обох сторін законодавчого органу. Хоча, звісно, більше старалась прокитайська опозиція.

Знову попередники?

Це відображає ключовий момент: розрив між двома сторонами в питаннях оборони не настільки великий, як може здатися на перший погляд.

Цай отримала політичний капітал від серії великих закупівель під час свого перебування на посаді. Але багато систем, які запровадила її команда, були побудовані на здобутках попередньої адміністрації — наприклад, планування доків посадкової платформи класу «Юйшань» почалося під час перебування на посаді Ма. Або програма підводних човнів, яка теж була анонсована ще до обрання Цай.

Президент Ма також контролював короткий трек оборонних закупівель, у тому числі ракет Javelin, TOW і Stinger, а також машин-амфібій.

У відсотках від ВВП останній оборонний бюджет Цай Інвень не досяг навіть 2,6%, заданих Ма в перший рік його другого терміну. Крім того, звичайний оборонний бюджет Тайваню скоротився до рівня нижче ніж 1,8% від ВВП у другий і третій рік перебування Цай на посаді. Та трохи більше ніж до 1,6% 2022-го.

Збільшення витрат на закупівлі вперше з’їло операційний бюджет 2024-го. Загальне фінансування не перевищувало успадкованого від Ма бюджету (2016 рік) у доларовому еквіваленті аж до 2019-го, коли Штати схвалили продаж пакета озброєнь на суму понад 2 млрд доларів.

Це лежить в основі ще одного ключового моменту щодо фінансування сектору оборони: експоненціальне збільшення безпекового бюджету Тайваню фактично відбулося лише під час другого терміну Цай Інвень 2021 року.

За рік до того напруженість у Тайванській протоці різко загострилася після того, як Китай гнівно відреагував на візит офіційних осіб США на острів. Пекін змоделював вторгнення та наростив кількість переходів у зону ідентифікації протиповітряної оборони Тайваню.

Кореляція між збільшенням витрат за Цай Інвень і войовничістю Китаю, що зростає в Тайванській протоці, є ключовим моментом, який слід враховувати при оцінці оборонної співпраці в парламенті. Нещодавні дії Китаю сприяли консенсусу між трьома сторонами щодо того, що Сі Цзіньпін кидає унікальні виклики. Тепер острову необхідно посилити військове стримування, щоб приборкати це.

Такі вчинки Пекіна Говард Шен, помічник директора з міжнародних справ Гоміндану, нещодавно назвав «мілітаристським авантюризмом Компартії Китаю».

Прочтя это, молитесь за США. Они до сих пор не ушли.

Об’єднатись перед обличчям загрози?

Дійсно, під час передвиборчої кампанії кандидат у президенти від Гоміндану Хоу Юй наголосив, що підтримає досягнення оборонним бюджетом рівня 3% ВВП. Він це пояснював так: «що більша загроза, то більший масштаб нарощення». Напередодні останніх виборів було видно, що зміцнення оборони — один із небагатьох напрямів, у якому три основні партії були тісно пов’язані між собою.

Гоміндан пропагував «тривимірну стратегію 3D» взаємодії з Китаєм. Першими двома D є «діалог» і «деескалація». Щодо третього D, то ним було «стримування». Хоу сказав, що «найбільшим пріоритетом має стати зміцнення оборони, аби утримати материковий Китай від використання військ».

Ця заява відображає реальність того, що всі кандидати вклали значний політичний капітал у свої повноваження як прихильників зростання обороноспроможності, що зблизило їх із Лаєм.

Кампанія Хоу запровадила «чотири принципи» зміцнення армії, у тому числі сприяння ефективному стримуванню бойових дій і підвищення зарплати волонтерам. Також вона підтримала стратегію асиметричної війни, затверджену адміністрацією Цай Інвень. Хоу обіцяв і надалі поглиблювати співпрацю зі США, додавши, що він також намагатиметься допомогти тайванським компаніям пробитися в ланцюги постачань оборонної промисловості Штатів.

Також було висловлено більшу підтримку інвестиціям у сектор оборони в розмірі 3% від ВВП і зазначено, що зростання оборонного бюджету, успадкованого Лаєм, відбулось за рахунок операційних витрат, і це могло негативно вплинути на боєготовність.

З іншого боку, окремі оборонні закупівлі можуть стати причиною для суперечок із технічних причин, як це вже було в минулому. Торік, наприклад, дві партії (DPP і KMT) звинувачували одна одну в змові задля припинення фінансування тайванської програми підводних човнів.