Потрібний в армії, а не на лаві підсудних: чому депутати пропонують не карати за перше СЗЧ

Парадоксальна ситуація: в той час як представники ТЦК з поліцією розшукують по домівках, по вулицях, по розважальних закладах так званий мобілізаційний потенціал, десятки тисяч військових хочуть, але не можуть заступити на службу. Це люди навчені, більшість з них мають бойовий досвід, але... знаходяться під слідством чи судом через самовільне залишення військової частини або підозру у дезертирстві. Інших шляхів для повернення у військо, окрім як через в’язницю, у них немає.

На початку червня у Верховній Раді групою депутатів був зареєстрований законопроєкт, який пропонує звільняти від кримінального покарання військових, які вперше скоїли такі правопорушення і заявили про готовність виправитися. Чому важливо не відкладати голосування за такий законопроєкт, Коротко про розповіли юристи.

В’язниця без альтернативи

Власне, депутати вкотре намагаються виправити свої помилки. В грудні 2022 року вони за п’ять днів ухвалили закон, яким заборонили судам виносити умовні чи пом’якшувальні вироки по шести видах військових злочинів. Редакція документу викликала різку критику з боку правників. Неодноразово наголошувалось на тому, що порушено одну з головних засад Конституції – військових  закон поставив у нерівні умови з цивільними. Були проти і самі військовослужбовці. Однак ініціативу підтримало вище військове керівництво, зокрема, тодішній Головнокомандувач Валерій Залужний. 24 січня 2024 року президент закон підписав.

У переліку “посилених” опинилася і стаття за самовільне залишення військової частини – одне з найчастіших порушень. На період дії військового стану була викреслена можливість притягнення до адміністративної відповідальності, яка діє у мирний час. Залишена виключно кримінальна.

- Самовільне залишення військової частини – це не тільки втеча. Така ж кваліфікація надається, якщо боєць невчасно повернувся з відпустки, з відрядження, з лікування чи реабілітації, - пояснює керуючий партнер адвокатського об’єднання Optimus Law Firm Наталія Фещик. – Фактично порушення рахується з першого дня затримки. Якщо вона триває до 3 днів, проводиться службове розслідування і настає дисциплінарна відповідальність - людину позбавляють грошового забезпечення і премій на розсуд командира. Як правило, вираховують за місяць. Якщо більше 3 днів без поважних причин, то покарання безальтернативне – від 5 до 10 років ув’язнення, за дезертирство – до 12 років.

Що пропонується в новому законопроєкті: особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 та 408, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо до закінчення досудового розслідування вона добровільно заявила слідчому чи прокурору про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби й командир надав на це згоду.

“Я не можу, я більше не можу!”

- З відвертими ухилянтами ми не працюємо, - продовжує Наталія Фещик. - Ті справи, які у мене, здебільшого стосуються проблем зі здоров’ям. Людина нездужає, просить у командира дозволу полікуватися, отримує відмову і на якомусь етапі вирішує, що вона іде сама. Раніше ми не дуже зважали на психологічні чи психічні стани, а зараз це питання стоїть дуже гостро.

Адвокат наводить приклад:

- Був у мене клієнт, якого просто розривало від посттравматичного синдрому. Телефонував, казав - "я більше не можу, більше не можу!". А потім дзвонить і знову каже - "я не можу, я приїхав додому". Це була неділя. Я порадила в понеділок йти до лікаря. Але сталося непередбачуване: дружина впустила на підлогу кришку від каструлі...

Для чоловіка, який мирно бавився з дітьми, цей гуркіт спрацював як тригер. Він просто закричав і почав трощити все навкруг. У психлікарню доправили по швидкій допомозі.

- Прийшовши до тями, клієнт повернуся у свою частину і потім лікувався за направленням. Ми супроводжували його на кожному етапі. На щастя, справу про СЗЧ вдалося закрити. Але кримінал був цілком реальний.

Наталія каже, головна проблема в тому, що немає механізму, який би враховував обставини СЗЧ. Якщо є підстави, які можуть бути визнані пом’якшувальними, мінімум, що може суд, – це призначити 5, а не 7 років позбавлення волі.

- Розкажу ще одну історію. Хлопчина, йому було трохи більше 20 років, війну зустрів, служачи на контракті. Просив командира лише про одне – дайте 10 днів, щоб вивезти сім’ю з Херсонської області. Зрештою, пішов сам і повернувся, як обіцяв, рівно через 10 днів. Командир узяв хлопця на поруки, на службі поновили, відправили на бойові позиції, де він перебуває досі. Але кримінальна справа вже в суді – в Полтавській області. Ми зупинили провадження, сподіваючись на зміни. Хлопчина не збирався дезертирувати, він тільки хотів порятувати рідних.

З 20 повернулися четверо, а їм наказують знову в атаку

Адвокат з військових питань, юрист Центру надання підтримки ветеранам Роман Лихачов підтверджує, що реально багато людей, які перебувають в СЗЧ, хочуть повернутися до війська.

- У мене багато справ пов’язані з тим, що військові опинилися в ситуації, де їм загрожувала вірна смерть через накази командира. В такі моменти просто ламається психіка, людина відмовляється підкорятися і опиняється під кримінальним провадженням.

Роман Лихачов також наводить приклад:

- Пішов в атаку взвод із 20 осіб, повернулися тільки четверо. Їм знову кажуть: ідіть! Якийсь боєць заявляє: я не піду... Командир у відповідь наказує здавати зброю і геть забиратися. Мовляв, поставлю тебе в СЗЧ. Тому закон, який дає амністію за перше порушення, дуже потрібний.

Такої ж думки колишній військовий прокурор, полковник ЗСУ, а нині адвокат Ігор Сєрков:

- Судити всіх, хто самовільно залишили військову частину, неправильно. Бо мотиви різні – і сімейні, і психологічні. Тим паче не можна судити, якщо людина сама повернулася.

Так само правильно, на думку експерта, звільняти від покарання за перше порушення і дезертирів. Такими вважаються “самовольці”, які полишили частину з наміром ухилитися від подальшої служби, тобто без намірів повернутися.

- Дезертирам також треба дати шанс на виправлення. Військовий в армії набагато корисніший для нашої перемоги, ніж військовий на лаві підсудних.

Чому долю вирішує командир?

Військові і юристи обома руками вітають новий законопроєкт, але виділяють в ньому недоліки.

- Чому про намір повернутися слідчому чи прокурору треба заявити тільки на етапі досудового розслідування? - звертає увагу Наталія Фещик. – У нас багато справ у суді, і з ними теж щось треба робити. Я сподіваюсь, що до другого читання депутати візьмуть це до уваги.

У соцмережах критикують норму, за якою долю людини має вирішувати командир – братиме чи не братиме він “самовольця” назад до частини. Коментатори пишуть, що коли підлеглий іде в СЗЧ, то у більшості випадків у нього з командиром конфлікт. У разі повернення він, напевне, загостриться, людина перебувати під ще більшим тиском.

- Справа навіть не в утиску, - вважає Наталія Фещик. – Багато не повертаються саме через командирів, бо бояться, що він навмисне відправить в те страшне місце, звідки не буде повернення. У багатьох випадках командири не хотіли вирішувати медичні проблеми, тому не вирішуватимуть їх знову. Ми за те, щоб давали можливість повернутися не до своєї частини, а до ЗСУ. Сьогодні багато військових частин, де потрібні люди.

Втім, є й інша думка, яка може пояснити пропоновану депутатами норму:

- В армії не буває конфліктів між командиром та підлеглим. В армії єдиноначальність - підлеглий зобов’язаний виконувати накази командира. Командирів не вибирають, - каже Ігор Сєрков. – Якщо командир скоїв порушення щодо підлеглого, то треба звертатися у відповідні органи, які проведуть розслідування. А якщо командир знає, що підлеглий пішов в СЗЧ, бо не хотів виконувати свої обов’язки, що через певний час все повториться знову, то такий боєць йому непотрібний. Армія не може кожному "самовольцю" влаштовувати комфортні умови, тем більше в стані війни. Перевести в іншу частину – це заново займатися речовим, фінансовим, продуктовим забезпеченням, списати тонну паперів. В умовах війни це витратно і неефективно.

Не всі справи доходять суду, і це правильно

У пояснювальній записці до законопроєкту наведені такі цифри: лише упродовж січня-квітня 2024 року зареєстровано 10 584 кримінальних провадження за ст. 407 Кримінального кодексу та 7306 – за 408-ю. У березні hromadske навело дещо іншу статистику: з початку поточного року (станом на березень) відкрито 4690 справ через СЗЧ. У 2023-му їх було 16 000, у 2022-му – 6000. Проте до суду доходять не всі. Згідно з інформацією з Офісу генпрокурора, у перший рік повномасштабного вторгнення до вручення підозр дійшло лише 24,9% справ, а наступного – 13,6%. 265 справ щодо СЗЧ у 2023 році були зупинені слідством, 1130 проваджень закрили.

- Статистика у відкритих джерелах не відображає дійсний стан речей, - каже Ігор Сєрков. - Кількість справ постійно змінюється. Одні відкриваються, інші закриваються, бо люди повертаються до частин. Командування подає слідчому клопотання на закриття, і це правильно. Загальна картина не така страшна, як її можуть малювати.

Тим не менш проблема існує. Військові пишуть, що основні проблеми зростання кількості СЗЧ - це навіть не страх за своє життя. Це психічне, емоційне та фізичне знесилення, відмови у відпустках, невизначеність термінів служби.