Рідна тітка вивезла в Росію: 16-річний Святослав уперше за три роки побачив брата-військового

Генпрокурор Андрій Костін повідомив, що Росія вбила понад 12 тисяч цивільних, зокрема, 551 дитину. Окупанти ґвалтують людей і піддають їх тортурам.

В Україну повернули депортованого сироту Святослава, він нарешті зміг обійняти брата

16-річний Святослав не має батьків. Їх йому заміняв старший брат, який з початком повномасштабної війни пішов у військо. У цей час хлопчик жив з тіткою у Лисичанську. Коли перебувати у місті стало дуже небезпечно, тітка вивезла хлопця у Воронезьку область (хоча раніше обіцяла старшому племіннику вивезти брата в інше місто України),
– мовиться в дописі.

Родичка зробила хлопцеві російський паспорт і віддала до російської школи. Сам Святослав не давав згоди на такі дії.

У Росії він не полишав думок бути поруч із братом в Україні. Старший брат юнака також шукав можливості повернути Святослава. На фронті він дістав сильне поранення під Куп'янськом і зараз пересувається на протезі. І все ж хотів самостійно дбати про молодшого брата.

Звільнений хлопець розповів, як йому жилося в Росії

Тиждень (у школі – 24 Канал) був суцільним пеклом, мене сильно булили, ображали. Мене брат виховав таким, щоб я ніколи не відступав, тільки ішов вперед. Мене хотіли зламати, але їм не вдалося і мене почали поважати, і перестали мене трогати,
– цитують Святослава журналісти Суспільного.

Іллі Тищенку тітка напідпитку зізналася: справді не поверне хлопця, доки йому не буде 18. Святослав був у Росії заручником. Удома на нього чекав не тільки брат Ілля, але й сестра Анна з Одеси.

Це був найскладніший випадок повернення

Додому хлопець їхав чотири доби. А до його повернення було залучено найбільше людей і воно стало чи не найдраматичнішим. На щастя, в переживаннях родини нарешті було поставлено крапку.

18 червня Святослав перетнув польсько-український кордон через пункт пропуску "Ягодин – Дорогуськ". За його поверненням стояла кропітка робота Української мережі за права дитини, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, польських дипломатів і консула України у Любліні.

"Стало легко на душі, нарешті моя рідна країна. Я вдома і, навіть, легше стало дихати. Я, коли побачив брата, сказав, що сильно люблю, сильно засумував. Більше його ніколи не відпущу, буду з ним завжди", – сказав Святослав після повернення.

На жаль, ще тисячі неповнолітніх українців та українок досі чекають на свою можливість зустрітися з рідними.