ВККСУ не змогла обрати свого голову

Сьогодні, 20 червня, відбулося засідання ВККСУ з обрання голови цього органу. До бюлетеня для голосування було включено дві кандидатури: Андрія Пасічника та Руслана Сидоровича. У результаті проведеного таємного голосування жодна з кандидатур не набрала потрібної кількості голосів: за Пасічника було віддано 7 голосів, за Сидоровича – 6 (2 члени Комісії не підтримали жодного з кандидатів). 

За даними ZN.UA, після цього було призначено повторне голосування по вказаним кандидатам. Але і воно остаточно не виявило переможця. У другому турі за Пасічника проголосувало уже 8 членів Комісії, а за Сидоровича – лише 5 (троє не підтримали жодного з кандидатів).  

Таким чином, Пасічнику не вистачило усього одного голосу, щоб обійняти посаду голови Комісії. Відтак, вибори голови перенесені на майбутнє.

Нагадаємо, що посада голови ВККСУ стала вакантною з березня цього року, коли після скандалу начебто з наявністю громадянства РФ з посади голови та взагалі із Комісії пішов Роман Ігнатов. З того часу обовʼязки очільника установи виконує заступник голови Комісії Руслан Сидорович.

Неспроможність обрати голову  може свідчити про існування у Комісії кількох груп її членів, інтереси яких істотно різняться. З огляду на надзвичайну важливість ВККСУ у формуванні судової влади не можна також виключати зацікавленість політичного керівництва держави у встановленні певного контролю за її діяльністю. За інформацією ZN.UA, однією з головних причин відставки Ігнатова була його неспроможність організувати «правильну» роботу Комісії.

Крім того, сьогоднішні результати голосування могли бути зумовлені й тим, що у разі обрання головою Комісії Пасічника (який виявився фаворитом), посади заступника автоматично позбавлявся Сидорович. Адже закон не передбачає можливості одночасного перебування на посаді голови та заступника тих членів Комісії, які до того не були суддями. Один з них обовʼязково має бути суддею чи суддею у відставці. А Пасічник та Сидорович суддями не були.

Успіх судової реформи залежить від того, наскільки стабільно й ініціативно працюють ключові інституції судової влади – Вища кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада правосуддя та Верховний суд. Про те, що й чому там зараз не так розповідає Тетяна Безрук у статтях «Трикутник судової влади. Чому в реформи немає внутрішніх лідерів?» та «ВККС і ГРД. Чому не складається командна гра на користь інституції?» на ZN.UA.