Рецензія на фільм «Шлях відплати» / Trigger Warning

21 червня сервіс Netflix презентував чергову екшн-новинку «Шлях відплати», цього разу вже з Джессікою Альбою як крутої войовниці. Акторка також виступила виконавчим продюсером стрічки, котра стала англомовним повнометражним дебютом для індонезійської постановниці Мулі Сурії. У рецензії нижче розповідаємо, чому це кіно абсолютно не конкурентоспроможне в рамках жанру.

«Шлях відплати» / Trigger Warning

Жанр бойовик, трилер
Режисерка Мулі Сурія
У ролях Джессіка Альба, Марк Веббер, Ентоні Майкл Голл, Алехандро де Ойос, Габріель Бассо, Джейк Вірі, Тон Белл, Кайві Лайман, Пітер Монро
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Після місії у Сирії крута офіцерка спецзагону з лаконічним ім’ям стейтемівського штибу Паркер повертається у рідне село, щоб поховати батька, котрий раптово загинув під час обвалення шахти. На місці героїня починає підозрювати, що це сталося не внаслідок нещасного випадку, та ще й місцеві бандити на додаток спокійненько розважаються з РПГ посеред пустелі. Занурюючись все глибше у своє розслідування, Паркер стикається зі зловісними торговцями зброєю, які, очевидно, мають безпосереднє відношення до смерті її батька.

Джессіка Альба останнім часом нечасто тішить своїх шанувальників новими появами у кіно: попередня повнометражна стрічка за участю акторки вийшла аж п’ять років тому. То була відверта маячня «Клуб анонімних кілерів», яка має, страшно уявити, приголомшливі 0% відсотків позитивних відгуків кінокритиків на Rotten Tomatoes. Але цей камбек навряд чи можна назвати тріумфальним, тому що «Шлях відплати» знаходиться приблизно на тому ж жалюгідному рівні.

Вже у першій же сцені автори сповіщають про кричущу старомодність свого дітища, коли у кадрі з’являється політ кулі у сповільненому русі. Вибачте, у нас зараз що, 2004-й на дворі, щоб отак безпідставно використовувати настільки застарілий візуальний прийом? Та й в цілому перші хвилини начебто серйозного екшену вже достатньо красномовні, адже бюджетне технічне виконання просто таки кидається в очі. Та це лише пролог, котрий не має жодного відношення до центральної сюжетної лінії та покликаний показати, наскільки героїня Джессіки Альби — крута воїтелька.

Але далі краще не стає. Паркер марно метається з однієї точки пустельної місцевості в іншу, іноді перемикаючись на короткочасні сутички з поганими хлопцями. Сюжету як такого нема; подібного штибу копійчаний примітивізм категорії Б знімали тоннами хоч у 80-ті, хоч у 90-ті, але тоді жанр бойовика був у розквіті, а зараз часи трохи інші. Тепер уже нікого не здивуєш рембівською непохитністю та вмінням гарно розмахувати мачете, а хореографія бойових сцен сучасних бойовиків просунулась далеко вперед.

Взагалі, такі фільми, як «Шлях відплати» не особливо потребують якихось рецензій — тут ще до перегляду зрозуміло багато. А вже під час нього все стає ясно остаточно, тож тільки й лишається, що звертати увагу на дрібні нюанси. Наприклад, серед смертельно нудних альбівських походеньок є сцена бійки з застосуванням бензопили. Та ми пам’ятаємо, що Джессіка тут настільки крута, що у самого Шкіряного обличчя не було б жодних шансів щось їй протиставити.

Netflix продовжує завзято штампувати відверте безглуздя у жанрі екшн, і «Шлях відплати» стає в один ряд з катастрофічними girl power одноденками у бібліотеці сервісу, такими, як, наприклад, торішня «Мати». Стримінговому сервісу потрібно терміново змінювати підхід до кіновиробництва, якщо вони хочуть якісно репрезентувати жанр з сильними дівчатами у центрі сюжету. Бо те, що пропонується зараз, нікуди не годиться.

За інших обставин «Шлях відплати» можна було б порекомендувати хоча б палким шанувальникам красуні Альби. Але навіть для них тут не знайдеться якихось приємних моментів. «Я завжди в нормі» — не втомлюється повторювати її героїня, але фільм переконує в зовсім протилежному — тут в нормі немає нікого і нічого.