Росія влаштувала ганьбу своїм спортсменам
Росія влаштувала ганьбу своїм спортсменам

Росія влаштувала ганьбу своїм спортсменам

Нічого дивного в пекельній ганьбі з іграми БРІКС немає.

Росія переможе на ЧС із футболу.

На іграх країн БРІКС (це такі путінські втішні "олімпійські ігри" для бідних) можна перемогти не тільки як єдиний учасник змагань, як російський плавець-синхроніст, який здобув золоту медаль, а й не беручи участі в них зовсім. Литовський і румунський борці на бій не з'явилися і, мабуть, взагалі на ці ігри не приїхали. Однак литовцю присудили перемогу і якесь почесне місце на змаганнях. Тепер його намагаються розшукати, але слід героя загубився.

Справа Чичикова живе і перемагає. Організатори торгують мертвими спортивними душами. За кожного виловленого і доставленого на клоунські ігри закордонного спортсмена їм платять пристойні гроші. Тому вони записують як учасників тих, хто на змагання навіть не збирається.

А що, в умовах світового бойкоту російського спорту, це чудове ноу-хау. Наступний крок - ініціативно оголосити про проведення в Росії чемпіонату світу з футболу. Запросити провідні футбольні держави. Ніхто, звичайно, не приїде. Але нам так навіть краще. Далі все чин по чину: жеребкування, матчі в групах, фінали. Переможців матчів оголошують організатори, виходячи з їхніх уявлень про належне. Недружні країни відсіваються на далеких підступах. Фінал Бразилія - Росія. У зв'язку з неявкою команди Бразилії на матч, чемпіоном світу вперше за всю історію стає російська збірна. На нагородженні золотими медалями звучить гімн Росії. Спортсмени плачуть. Дзюба паралельно займається улюбленою справою. Завіса.

А якщо серйозно, нічого дивного в пекельній ганьбі з іграми БРІКС немає. Якщо вибори, парламент, партії, суди в Росії - імітація із заздалегідь відомим результатом, чому в спорті має бути по-іншому. Путін практично не бере участі в президентській виборчій компанії, але не може в ній не перемогти. Медалі на цьому "змаганні" видають за заздалегідь узгодженим в адміністрації президента списком. Ось і спортивні змагання перетворюють на чисту профанацію, PR, фальшак і договірняк під тотальним державним контролем.

Хто такий Ігор Ейдман

Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.

З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.

З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).

У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".

У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".

Джерело

Джерело матеріала
loader
loader