Стародавніх молюсків зі згорнутими мушлями знищило те саме, що й динозаврів: їхній секрет розкрито

Морські молюски зі згорнутими мушлями — одна з найбільших ікон палеонтології. Ці дивовижні стародавні істоти процвітали на Землі понад 350 мільйонів років, поки не вимерли під час випадкової події, яка погубила динозаврів близько 66 мільйонів років тому, пише PHYS.org.

Деякі дослідники стверджують, що їхнє зникнення було неминучим, оскільки різноманітність амонітів зменшилася задовго до того, як вони вимерли наприкінці крейдяного періоду. Однак тепер нове дослідження команди палеонтологів з Бристольського університету показує, що їхня доля зовсім не була вирішена ще до падіння астероїда на планету. Насправді вчені вважають, що остання глава в історії еволюції амонітів була значно складнішою, ніж вважалося раніше.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами провідного автора дослідження, доктора Джозефа Фланнері-Сазерленда, надзвичайно складно зрозуміти, як і чому різноманітність амонітів змінилася з плином часу. Але літопис скам'янілостей може пролити світло на деяку частину їхньої історії. На жаль, часто він не є надійним джерелом даних.

Моделі різноманітності можуть просто відображати закономірності відбору проб, по суті, де і коли ми знайшли нові викопні види, а не реальну біологічну історію. Автори дослідження вважають, що помилкова думка про вирішену долю амонітів виникла через аналіз наявного літопису скам'янілостей пізнього крейдяного періоду — вчені сприймали його так, ніби він представляє повну картину.

У новому дослідженні команда зібрала нову базу даних скам'янілостей амонітів пізньої крейди, що допомогло їм заповнити прогалини в записах. За словами співавтора дослідження Кемерона Кроссана, вони з колегами використовували музейні колекції та загалом значно розширили джерела зразків. Таким чином їм вдалося значно розширити загальну картину.

Учені використовували базу даних, а потім проаналізували, як різняться темпи видоутворення і вимирання амонітів у різних частинах земної кулі. Якби амоніти справді перебували в занепаді, темпи їхнього вимирання були б значно вищими за темп видоутворення. Однак учені виявили, що баланс вимирання та видоутворення змінювався протягом усього часу існування виду, а також залежно від регіону.

Команда виявила, що стародавні молюски справді вимирали в одних регіонах, проте водночас і процвітали в інших. Таким чином зникнення амонітів з лиця Землі, як і динозаврів, було абсолютно випадковим.

Раніше Фокус писав про те, що хлопчик виявив останки доісторичного молюска.