Архімандрит Іоасаф: Моє головне завдання на фронті – щоб людина вижила

Архімандрит Іоасаф (Перетятько), намісник Спасо-Преображенського монастиря УПЦ та водночас тактичний медик їздить на ротації на фронт настільки часто, наскільки дозволяє завантаження монастирем. Своєю основною місією вважає порятунок життя українських захисників, адже кожного разу відправляється на "нуль" в першу чергу як парамедик, а не священник.

Намісник поспілкувався з журналістами за два дні до своєї чергової ротації. Він розповів про те, як став парамедиком і в чому вбачає своє завдання, як патріота України.

Архімандрит Іоасаф каже, що вже тричі був на фронті. За його словами, "на нулі" нейтрально ставляться до того що він священник УПЦ, бо він на фронт їде передусім рятувати життя українських бійців, як тактичний медик, але якщо заходить питання про віру, то ніколи не приховує, що є священником.

"Розумієте, там люди дивляться не на назви, не на картинку. Вони дивляться на те, що ти робиш, наскільки ти готовий заради ближнього ризикувати своїм життям, наскільки ти готовий впрягатися заради того, щоб урятувати життя людини, щоб працювати в команді", - каже священник.

За його словами, для нього особисто не важливо, хто якого віросповідання – важливо, яка людина.

Він пригадав, що служив в Іраку капеланом, і мусульмани дуже шанобливо ставилися до нього, як до представника православної церкви.

"Це один з моментів, який я хотів би змінити в нашому житті. Впевнений, тоді було б менше конфліктів. Це важливо особливо зараз, коли потрібна консолідація українського суспільства перед спільним ворогом", – каже священник.

Настоятель з першого дня війни відкрито заявив, що Церква залишається зі своїм народом та засудив агресію росії. Для того, щоб бути корисним, пройшов курси для парамедиків.

"Я вважаю себе патріотом і доводжу це не словом, а справами. Там, на фронті, моє головне завдання — щоб людина залишилася живою, щоб вона повернулася додому і з нею було все гаразд", – каже архімандрит Іоасаф.

Він зазначив, що УПЦ зібрала багато волонтерської допомоги, а кожен другий парафіянин зараз воює, захищаючи незалежність України, або задіяний у волонтерстві.

"Тому, що ми хочемо тут, на своїй землі, у вільній країні, жити та вірити у Христа", – додає намісник.