Мали втратити Карлівку та Новогродівку. Чому просування ЗС РФ - зовсім не успіх

Так, окупанти мають успіхи.

Так, не зупинені.

Так, просуваються.

Чи це привід пірнати у помиральну яму? Аж ніяк ні.

Окупанти просуваються останні 8 місяців майже без пауз.

На початку року, здається, вже до всіх доводилося, що цей рік — стратегічна оборона. Що ми й бачимо зараз.

І я вам скажу, що темпи ворожого просування не дотягують до мого найоптимістичнішого бачення розвитку подій.

Бо я думав, що вже у червні ворог захопить Карлівку з Новогродівкою. Я помилявся.

Ворог розмінює на 1 квадратний кілометр захопленої території захмарну кількість особового складу та техніки.

І перший, і другий ресурс не є безлімітним. Так, ворог робить ставку на піхотні штурми, часто навіть без підтримки арти/ударних дронів. І чим далі — тим більше буде такого.

Казати, що нам всім п…да та ворог щось вигадає або союзники нас кинуть — це про помиральну яму.

А нам потрібно воювати. Робити зброю. Робити всілякі штуки, які роблять росіян "гарними".

Про переговори навіть не думайте — бо на наших умовах їх раніше, ніж за 1,5-2 роки, бути не може, а будь-який інший варіант — це капітуляція та відтермінування повного захоплення нашої країни.

Нам потрібно боротися. Стиснути зуби, засучити рукава та ї…шити. Ї…шити так, які ніколи до цього.

І ось це єдиний можливий вихід!

Бо все залежить від кожного з нас!

Давайте без ниття та "зради". Всім треба працювати та розуміти, що швидко нічого не буде.

Все буде Україна!

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Атака в лоб провалилася: що відбувається під Вовчанськом, Торецьком та Покровськом