Ізраїль убив командира «Хезболли» та лідера політичного крила ХАМАС. На війну в Газі це ніяк не позначиться.
Політбюро ХАМАС не впливає на військові операції ХАМАС у Газі.
Навіть більше, у них із військовими командирами давно існують розбіжності з багатьох питань, тож загибель Ісмаїла Ханійі в Ірані може навіть потішить «силовиків» ХАМАС.
Ескалація Ізраїлю має, на мій погляд, три цілі:
- Показати, що Іран та союзники вразливі та слабкі, мобілізуючи підтримку навколо Нетаньяху в самому Ізраїлі в умовах міжнародних позицій, що погіршуються.
- Створити враження, що для Ірану та його проксі ціна протистояння з Ізраїлем зростає, а отже треба або припиняти її, або йти на поступки у переговорах щодо зниження ескалації.
- Встигнути зробити те, що хочеш, до виборів у США. Незрозуміло, що буде після листопада. З Трампом, можливо, домовитись можна буде, але з Камалою Харріс – ні. Демократи здебільшого критично ставляться до Ізраїлю, і цей тренд не зміниться в міру оновлення покоління політичних лідерів у Вашингтоні.
На практиці переговори про перемир'я з ХАМАС та звільнення заручників будуть заморожені в черговий раз, а дипломатичну ініціативу Байдена провалено. Регіональні арабські держави не будуть у захваті від такої ескалації, незважаючи на те, що їм начхати на Ханійю, і якихось позитивних емоцій щодо нього вони не відчували. Іран та союзники спробують якось відповісти, але я думаю, це буде в межах «квітневого кейсу», коли ескалація проходить у керованому ключі без спроби втягнутися в тотальну регіональну війну.
А, та й можливості для зняття напруги між Іраном і США у зв'язку з приходом нової адміністрації в Тегерані будуть зменшені, оскільки хардлайнери тиснуть на нового президента Ірану з подвоєною силою, щоб він не наважився йти на будь-які нормалізації та перезапускати переговори.
З погляду врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту, вбивство Ханійі ні на що не вплине і не підштовхне сторони до якогось адекватного рішення. Тож нестабільність залишиться в найближчій перспективі.