Європа з полегшенням сприйняла Гарріс як кандидатку, але боїться самозаспокоєння в питаннях безпеки – FT

У європейських столицях можна було відчути полегшення спричинене вступом Камали Гарріс у президентські перегони в США. Але також є побоювання, що це може призвести до самозаспокоєння в Європі щодо важливих питань безпеки. Про світогляд Гарріс відомо не так багато, але її публічні заяви були обнадійливими, зокрема і щодо підтримки України.

Про це зазначає Філіп Стівенс, редактор газети Financial Times.

"Для мене і президента Байдена наша священна відданість НАТО залишається непохитною", — сказала вона на цьогорічній Мюнхенській конференції з безпеки. 

А її головний радник з питань зовнішньої політики Філіп Гордон — глибоко віруючий трансатлантист, який зробив свою дипломатичну кар'єру, працюючи з європейськими союзниками Америки.

Редактор повідомляє, що незалежно від результату виборів у листопаді, Джо Байден був останнім президентом США, який щиро вірив у важливість та цінність тісних зв'язків між США та Європою.

"Хоча Камала Гарріс може розуміти важливість НАТО для національної безпеки США (на відміну від Дональда Трампа, який ніколи не розумів, що поступки путіну щодо України значно ослаблять США у протистоянні з Китаєм), Джо Байден, через свій вік, був виключенням з загальної тенденції. Барак Обама оголосив про переорієнтацію США на Азію ще до того, як Трамп став президентом", — пише Стівенс.

В США існують дві основні політичні течії. Перша підтримує традиційний ізоляціонізм, який закликає Америку відмовитися від будь-якої ролі глобального лідера; друга вважає, що основним ворогом є Китай і що європейці повинні самі думати про свою оборону. Такі погляди не обмежуються лише популістськими правими політиками. Багато демократів також сумніваються, чи не варто США прийняти більш обмежений підхід до національних інтересів. Якщо Камалу Гарріс оберуть президентом, вона також відчуватиме цей тиск.

"Неминучий висновок для європейців полягає в тому, що рано чи пізно їм доведеться взяти на себе відповідальність за власну безпеку, чи то через побудову ефективної європейської опори в рамках НАТО, чи, в разі обрання Трампа", — додає редактор.

Початковим кроком для Європи є значне збільшення витрат на оборону. До цього слід додати стратегію оборонної промисловості ЄС для створення боєздатних сил, політичні структури для спільного прийняття рішень, які знімають вето тих, хто прагне стати на бік путіна, і інститути для застосування санкцій проти агресорів, а також надання військової підтримки та фінансової допомоги союзникам.