Марс, який часто вважають найбільш схожою на Землю планетою Сонячної системи, залишається холодною пустелею з розрідженою, непридатною для дихання атмосферою. Трансформація цього середовища є вкрай важливою для того, щоб люди могли забезпечити сталу присутність на планеті.
Нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, пропонує новий підхід до швидкого розігріву Марса за допомогою мінералів, знайдених на його поверхні.
Як можна тераформувати Марс
Традиційні пропозиції щодо тераформування передбачають транспортування величезної кількості матеріалу з Землі на Марс. Однак нове дослідження показує, що Марс можна зігріти за допомогою спеціально розроблених частинок пилу, виготовлених з поширених марсіанських мінералів.
Дослідження показало, що впорскування цих частинок в атмосферу Марса може викликати парниковий ефект, підвищивши температуру планети на 50 градусів за Цельсієм протягом декількох місяців та ініціювавши танення вічної мерзлоти.
Це свідчить про те, що бар'єр на шляху до потепління Марса, яке б уможливило появу рідкої води, не такий високий, як вважалося раніше,
– сказав Едвін Кайт, співавтор дослідження та доцент кафедри геофізичних наук Чиказького університету.
Ключ до цього підходу полягає в тому, що залізо та алюміній природно присутні в марсіанському пилі. У своєму природному стані ці метали є поганими поглиначами тепла й дещо охолоджують поверхню. Однак, перетворені на крихітні частинки нанострижні, вони стають ефективними парниковими агентами.
Ці нанострижні, довжиною близько дев'яти мікрометрів (менші за блискітку), можуть потрапляти у верхні шари атмосфери Марса під дією вітру.
Опинившись у горі, нанострижні пропускатимуть сонячне світло, відбиваючи теплове випромінювання назад на поверхню, ефективно утримуючи тепло. За оцінками дослідників, вивільнення частинок зі швидкістю 10 літрів на секунду протягом десятиліття може підвищити температуру Марса до 30 градусів Цельсія, що протистоїть нинішній середній температурі поверхні планети -32 градуси.
Наскільки це реально?
Запропонований метод вимагатиме щорічного вивільнення близько двох мільйонів тонн матеріалу, що значно менше – у 5000 разів – ніж інші геоінженерні підходи. Важливо, що цей процес може використовувати залізо і алюміній, які вже присутні на Марсі, що підвищує його реалістичність, адже нічого не потрібно доставляти із Землі (окрім обладнання).
Попри свою багатообіцяючу перспективу, цей підхід сам по собі не зробить Марс придатним для життя, а стане лише першим етапом на шляху до тераформування планети. Марсіанська атмосфера все ще буже занадто розрідженою, щоб дихати, а ґрунт навряд чи виявиться придатним для землеробства.
А проте, розігрів Марса є першим важливим кроком на шляху до тераформування. У разі успіху цей метод може прокласти шлях до подальшого прогресу в перетворенні Червоної планети на життєздатний дім для майбутніх поселенців.