Рецензія на фільм «Один швидкий рух» / One Fast Move

8 серпня на сервісі Prime Video вийшов перегоновий екшн «Один швидкий рух», головну роль у якому виконав новозеландський актор Кей Джей Апа, відомий багатьом завдяки ролі у підлітковому драматичному серіалі «Рівердейл». У рецензії нижче розбираємось, що становить друга повнометражна робота постановника Келлі Блаца та чому від цього фільму точно не варто очікувати «”Форсажу” на байках», навіть попри те, що він також про сім’ю.

«Один швидкий рух» / One Fast Move

Жанр перегоновий екшн, драма
Режисер Келлі Блац
У ролях Кей Джей Апа, Ерік Дейн, Мая Рефікко, Едвард Джеймс Олмос, Остін Норт, Джексон Герст
Прем’єра Prime Video
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

У військовій частині молодий хлопець на ім’я Вес Ніл приймає виклик від опонента і бере участь у перегонах на спортивних байках. Та довго святкувати перемогу не доводиться, адже горе-байкера арештовує військова поліція і він змушений провести наступні пів року за ґратами.

Після ганебного звільнення зі служби новоспечений безхатько відправляється у рідні краї в надії заручитися підтримкою досвідченого гонщика Діна Міллера. Останній не тільки знається на тому, як правильно вписатися у крутий поворот, а й формально є батьком Веса, щоправда, таким, котрий у молоді роки вирішив відмовитися від сім’ї заради власних амбіцій. Чи вдасться двом чоловікам з непростим минулим знайти спільну мову і тим більше претендувати на якісь успіхи у спорті?

Іншими словами, примітивна романтизація сім’ї покинула чат, а свого роду імітація відносин всередині симулятора перегонів був замінений на більш реалістичну, життєву історію, де показані справжні труднощі й не такий утопічний бік стосунків між не чужими одне одному людьми. Динаміка взаємодії батька і сина, себто персонажів Кей Джея Апи і Еріка Дейна, стає центральною у сюжеті. І нехай драматургічних одкровень немає і близько, герої відчуваються живими, і цього цілком достатньо, щоб перейнятися їхньою долею.

Знову ж таки, абсолютно без сюрпризів, але досить симпатичними вийшли другорядні сюжетні лінії. Зокрема, романтична, у якій Вес Ніл сходиться з офіціанткою Камілою, і та, де головного героя підтримує старий товариш його батька Абель. Ці епізоди, та й уся драматургія стрічки загалом, виглядають дуже просто, але подібна приземленість йде тільки на користь, викликаючи глядацький відгук.

Чого в картині не вийшло, то це виразного спортивного антагонізму. Якісь натяки на нього були, але основний конфлікт зосереджений навколо батька і сина, причому це більше стосується життєвих ситуацій, ніж справ на трасі. Якщо ж хтось сподівався на яскравий дух суперництва між конкурентами на кшталт «Аутсайдерів» Джеймса Менголда, його спіткатиме повне розчарування. Спортивна драма тут стрімко поступається місцем драмі звичайній.

Виконавець основної партії Кей Джей Апа знаходиться у гарній фізичній формі і видає доречну емоційну стриманість, а в його зовнішності вгадуються певні риси обличчя Крістіана Бейла часів «Термінатора: Спасіння прийде». Ерік Дейн вдало зображає неоднозначного персонажа, якому є про що шкодувати. На холодильнику цього динозавра досі висять постери оголених красунь, а у самому холодильнику навряд чи знайдеться щось їстівне, зате завжди можна відшукати пляшку холодного пива (для довідки — продакт плейсменту Corona помічено не було).

Стрічка максимально далека від динаміки (і, до речі, пафосу) реального «”Форсажу” на мотоциклах» — «Обертального моменту», а його персонажі не виходять за межі добре знайомих архетипів. Ці фактори дійсно можуть стати на заваді в отриманні задоволення від перегляду. Але саме у такій святій простоті і криється привабливість цієї історії, яка все ж більше про людей, ніж про життєве кредо «I live my life a quarter mile at a time».