Церква валиться не під пресингом влади

Якщо основною лінією буде об'єднання українських православних з метою створення патріархату - це перемога.

Сьогодні активні лобісти і коментатори закону проти московської церкви раптом почали різко знижувати планку очікувань. А шо сталося?

Сталося традиційне. Є ідея, яку багато хто підтримує. І я підтримую. А є інструментарій її втілення, який виглядає неочевидним. Що складніша проблема і гостріший політичний чад, то частіше неочевидний інструментарій набуває форми художнього биття головою в штангу. Чого в цьому випадку особливо не хотілося б.

У тому, як вибудовується зараз, особисто я бачу великі ризики для кінцевої мети - виведення людей з-під московського впливу та об'єднання українських православних у структуру, яка буде однією з опор держави.

Зараз вибудовується конструкція "Держава засудить московських попів". Від початку програшна. Засудити церкву - це як відшмагати річку.

Виграшна конструкція передбачає створення незворотних наслідків на користь України - коли люди свідомо виходять із московської орбіти і зміцнюють собою українську структуру. Це правильні наслідки.

Коли за допомогою комбінації правових і силових заходів ворожу структуру змушують підібгатися - це тактика, і завжди є ризик відкату в разі зміни кон'юнктури.

Що потрібно засвоїти?

Йдеться про гру на довгій дистанції. Це означає, що рішення приймають в одних умовах, а наслідки настають в інших. Які можуть усе перевернути з ніг на голову.

На довгій дистанції церква завжди (!!!) переграє будь-яку державу, якщо битва йде в площині обмежених світських інструментів.

Згадайте нашу ж історію, зовсім свіжу! Київський Патріархат. Вкрай неоднозначні перипетії виникнення. Проти всіх. Проти Москви. Проти Константинополя. Рідна держава займає двоїсту позицію. КП був де-факто уражений у правах на половині території України. І що, впоралися з ним? А чому? А тому, що спирався на щиру підтримку частини народу, мільйонів людей. Яким було наплювати, що там думають у Москві чи ще десь. Це була не державна, а народна церква. І з цим довелося рахуватися. І відразу різко знайшлися канонічні підстави для розмови.

Точно так само: як би ми не ставилися до РПЦ, вона переживе Путіна і його режим. І Гундяєва переживе. Навіть якщо в РФ почнуться якісь трансформації, РПЦ нікуди не дінеться.

Ще приклад - Чорногорія. Країна НАТО, півкроку до ЄС. Відбувся просербсько-проросійський реванш демократичним шляхом. Оргоснова реваншу - Сербська православна церква, на яку також намагалися впливати адміністративними заходами. Зворотний ефект.

Церква валиться не під пресингом влади, а коли з неї йдуть люди, захоплені іншою ідеєю. Під пресингом вона стискається, а потім повертає своє. У будь-якій книжці з історії так написано.

Посил митрополита Епіфанія до співгромадян (як сьогодні) - ось це має бути генеральна лінія. У всіх прасках має тотально домінувати сигнал про об'єднання українських православних, і тільки періодично миготіти новини, що закрили чергового перевертня в рясі.

Якщо основною лінією буде об'єднання українських православних з метою створення патріархату - це перемога. Якщо суди над "московськими попами" - краще навіть не починати. Нехай СБУ акуратно працює своїми інструментами, більше користі...

І ось тут найцікавіше.

Запишіть у стовпчик тих, хто зацікавлений в об'єднанні українських православних. І тих, хто не зацікавлений.

Картинка стане більш об'ємною.

Джерело