Чи є загроза наступу з півночі: як Кремль використовує Лукашенка та білоруську армію

Завдяки успішній українській операції на Курщині, яка триває вже майже місяць, ми, за словами Володимира Зеленського, розбили значне угруповання ворога, зупинили окупацію й створення Росією так званих буферних зон на Харківщині, Сумщині та Чернігівщині.

До того ж, ця операція оголосила головну проблему Путіна, яка ще місяць тому була неочевидною для наших західних союзників і партнерів, - брак мобілізаційного ресурсу. З початком подій на Курщині, Росії довелося перекинути туди війська не лише в Донецького та інших напрямків, а й навіть із Калінінграду. До того ж, Кремль у рази збільшив агітацію й підвищив виплати за підписаний із Міноборони РФ контракт. За перший місяць тепер дають від $10 до $20 тис., залежно від регіону. 

На додачу, у Путіна, вочевидь, прорахувалися, коли кинули на Курщину строковиків, які Сили оборони України взяли в полон. Російські пропагандисти й деякі депутати Держдуми це виправдовували, мовляв, і строковики мають воювати, прийшла їхня черга. Але вже 24 серпня, на День незалежності України, в рамках великого обміну з Києвом, першими Москва повернула саме своїх строковиків. Бо, на відміну від контрактників, вони заробляють копійки, та й їхні батьки вже почали писати про це в російських соцмережах. 

Кремль встановив делайн підвищених виплат за новими контрактами – 1 грудня. Після цього, як писали західні ЗМІ, Путін може оцінити "другу" велику хвилю мобілізації в Росії (так звана перша була у вересні 2022 року). До цього, в умовах шлюбу мобілізаційного ресурсу, йому потрібно виграти час. Саме тому Кремль знову активізував білоруський напрямок, щоб постійно тримати українські сили в напруженні. МЗС України вже офіційно попередило Мінськ "не робити трагічних помилок для власної країни під тиском Москви", бо "всі скупчення військових, військових об'єктів і шляхи постачання на території Білорусі будуть законними цілями для ЗСУ". 

Тож, чого домагається Путін? На що готовий піти Лукашенко? Та чи є загроза другого наступу з півночі? Читайте в матеріалі ТСН.ua. 

"Навчання" біля кордону: ми попередили Лукашенка

У неділю, 25 серпня, МЗС України опублікувало заяву щодо недружніх дій Білорусі: 

"ЗС Республіки Білорусь під виглядом навчання зосереджують значну кількість особового складу, зокрема Сил спеціальних операцій, озброєння та військової техніки, включно з танками, артилерією, РСЗВ, із застосуванням ППО та інженерною технікою, у Гомельській області на північних кордонах України. Також зафіксована присутність найманців колишньої ПВК "Вагнер". Проведення навчання в прикордонній смузі та безпосередній близькості до Чорнобильської АЕС створює загрозу нацбезпеці України та світовій безпеці загалом". 

Цьому передувала заява самопроголошеного білоруського президента Олександра Лукашенка про "понад 20 бригад і батальйонних груп, які будуть задіяні на кордоні з Україною для недопущення прориву", разом із комплексами "Іскандер" і "Полонез" дальністю 200-500 км. Тобто, це вже загроза не лише для України, а й Польщі, Литви та Латвії. Приводом для перекидання військ і техніки до нашого кордону стали начебто міфічні українські безпілотники, які Лукашенко на початку серпня побачив у небі Білорусі, проте їхні уламки так ніхто не знайшов і не надав відповідних доказів. 

Ще пізніше, коли на адресу Мінська посипалися звинувачення від російських пропагандистів і Z-воєнкорів у відведенні в липні від українського кордону білоруських сил, що буцімто й уможливило прорив ЗСУ на Курщині, Лукашенко дав інтерв’ю депутату Держдуми й чоловіку пропагандистки Скабєєвої Євгену Попову, де намагався виправдатися й пригрозити Україні. Проте вийшло не дуже переконливо, враховуючи сигнали про неможливість застосування ядерної зброї, бо від Білорусі з Росією відвернуться їхні нечисленні союзники (передусім, напевно, Китай). 

На офіційну заяву українського МЗС, речник білоруського МЗС Анатолій Глаз відповів, що Мінськ не отримував "офіційних звернень" від Києва з вимогою відвести війська від спільного кордону. А офіційне повідомлення на сайті МЗС України там назвали інформацією "на просторах інтернету, де вистачає всякого". 

"Тож, ми самі були б вдячні, якби хто-небудь зміг нам роз'яснити логіку подібних заяв. Як, на нашу думку, вельми хитромудру. Можливо, тут присутня якась хитра гра, розрахована на внутрішнє споживання або на отримання овацій із Заходу. Однак головне в такій грі – не перехитрити самих себе", - цинічно й по-хамськи сказав Анатолій Глаз. 

Наразі, за словами речника Держприкордонслужби Андрія Демченка, Україна посилює кордон із Білоруссю. Поки що по лінії держрубежу не фіксувалося якихось нестандартних чи провокативних дій, переміщень техніки чи особового складу армії Білорусі. Все ж, під виглядом навчань або під тиском РФ, Мінськ концентрує певну кількість своїх підрозділів вглибині своєї території.

"Ситуація там постійно відстежуються. Україна в стані війни, обороняється, тому посилює кордон, щоб не допустити повторного  вторгнення. Білорусь постійно проводить навчання і перекидає свої сили. Білоруська влада підігрує РФ і робить все можливе, щоб Україна тримала частину своєї армії на цьому напрямку", - додав Андрій Демченко. 

Загроза з півночі: навіщо Білорусь накопичує війська

Ще від 24 лютого 2022 року Мінськ є співагресором Москви. На початку повномасштабного російського вторгнення, Лукашенко "любʼязно" надав Путіну територію Білорусі для наступу російських військ на Київ. В Україні свідомі того, що це може повторитися. Тому від 2022 року ми суттєво зміцнили наш кордон із Білоруссю, який складає 1000 км. 

Тиждень тому моніторингова група "Беларускі Гаюн" повідомляла, що ще 10 серпня Білорусь почала перекидати свої сили на південь у Гомельську область (польські експерти нагадують, що саме там напередодні 24 лютого 2022 року у російських військових був плацдарм для подальшого вторгнення - ред.) до кордону з Україною. Станом на 23 серпня там було сконцентровано близько 1000 військових. 

Експерти сумніваються, що наразі може йтися про небезпеку другого великого наступу на Київ чи Чернігівщину з території Білорусі. Навіть з огляду на наявність у Білорусі певної кількості "вагнерівців", Лукашенку треба оголошувати призов резервістів. Ще у 2022 році Мінськ запевняв, що за потреби може призвати до 500 тис. "Військове відомство за потреби може виставити ресурс у 500 тис. військовозобов'язаних, і йдеться про підготовлений резерв", - заявляв білоруський міністр оборони Віктор Хренін. Проте, з огляду на величезну міграцію за кордон, особливо чоловіків, це фантастична для Білорусі цифра. 

Тому, щоб створити реальну загрозу для України з півночі, Росії треба перекидати до Білорусі свої війська, причому у великій кількості, як це було напередодні 24 лютого 2022 року. А додаткових резервів у Кремля наразі немає. Вони поки що навіть не можуть зупинити просування ЗСУ на Курщині, бо їм не вистачає мобілізаційного ресурсу. 

"Росія давно прагне поглибити участь Білорусі у війні проти України, але в цьому конкретному випадку Кремль переслідує дуже конкретну мету. Путін сподівається, що, створюючи потенційну білоруську загрозу вздовж північного кордону України, він зможе змусити Київ відтягнути українські війська з Курщини, послабивши тиск на свою перенапружену армію", - пише в своїй статті для Atlantic Council експерт Євразійського центру Петер Дікінсон. 

За словами міністра закордонних справ України у 2014-2019 роках Павла Клімкіна, Лукашенко піде на підвищення ставок лише якщо зрозуміє, що китайці не можуть його від цього захистити. Минулого тижня премʼєр Держради КНР Лі Цян був у Москві та Мінську. Він особисто відданий Сі Цзіньпіну і є фактично другою людиною в китайській ієрархії. А до Сі Цзіньпіна дослуховуються і Путін, і Лукашенко. 

"Китайський чинник - частина, як білоруси сьогодні залишаються "незалежними". Крім того, можливо, Путін би вже їх і "зʼїв". Хоча, це непроста історія, Лукашенко не дурний і прекрасно це відмовиться. Думаю, десь у середині він має "особливі". " почуття до Путіна. Тому я впевнений, що це (військові маневри Білорусі - ред.) абсолютно свідомий психологічний і військовий тиск, погоджений з РФ. Чи підуть вони на ще одну операцію з півночі? Лукашенко буде відбиватися руками й ногами, бо прекрасно тепер ми можемо робити по Білорусі все, що вважаємо за доцільне. Клімкін.  

До того ж, дії Лукашенка та бряцання білоруської армії зброєю на кордоні з Україною потребують додаткової комунікації із нашими західними союзниками та партнерами. Вже досить довгий час Москва не обстрілює українські ракети й "шахедами" з території Білорусі. Хоча російські дрони останнім часом дуже часто летять через територію Білорусі, щоб потім вдарити по цілям в Україну. Проте, якщо цей хиткий статус-кво зміниться, вважається вірогідно, що російські ракети та дрони все частіше перетинають "кордони" НАТО. 

Польща вчергове не збила російський "шахед", який ймовірно залетів на 25 км вглиб її території під час Великої обстрілу України 26 серпня. Про це майже одразу заявили в польському Міноборони, додавши, що шукають залишки цього дрона. Проте вже за кілька днів спікер Сейму Шимон Головня засумнівався, чи справді це був російський "шахед", списавши все на атмосферну аномалію, яка й могла показатися на радах. Як стверджує Варшава, залишки безпілотника так і не знайшлися. Проте це вкотре порушило питання створення інтегрованої системи ППО Україна-Польща-Румунія, яка б дала можливість нашим сусідам збивати російські цілі над західними регіонами України на своїй території. 

Але, принаймні поки що, словами премʼєра Польщі Анджея Дуді, союзники Варшави (очевидно, це передовсім США – ред.) радять виявляти стриманість. 

"Часто саме частки секунди неможливлюють перевірку того, чи це не цивільний об'єкт. Чи це не літак, що заблукав. Я дуже цінну розумну, вивчену позицію наших військових. Вони не хочуть відкривати вогонь щоразу, коли в небі щось рухається. Від цього". ми відчуваємося в більшій безпеці», – вважає Туск.