Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський заявив про перші успіхи на Покровському напрямку: просування ворога вдалося зупинити. За словами главкома, саме так працює українська стратегія. Завдяки чому вдалося цього досягти і чи можна зупинити ворога вздовж усієї ділянки фронту? Велике значення мала операція ЗСУ на Курщині, адже країна-агресор Росія була змушена сконцентрувати там близько 60 тисяч військових.
На Покровському напрямку продовжує діяти потужне вороже угрупування "Центр", з якого не перекидали сили на захист Курської області. Проте, щоб розширювати фланги клину, що утворився в напрямку Покровська, потрібні нові резерви, яких бракує. Свого часу російська окупаційна армія зробила спробу розтягнути український фронт за допомогою Харківської операції, але це завдання ворог не зміг виконати. Проте, завдяки Курській операції українська армія "успішно зробила з росіянами те, що вони хотіли зробити з нами на Харківщині".
Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.
– В інтерв’ю CNNголовнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив про те, що за останні шість днів ворог не просунувся на Покровському напрямку, таким чином, стратегія працює. "Наші захисники змогли позбавити окупантів здатності маневрувати й розгортати їхні сили підкріплення з інших напрямків", – сказав генерал. Завдяки чому це стало можливим? Завдяки Курській операції ЗСУ чи чомусь іншому? Чи можемо ми розраховувати, що цей успіх можна буде закріпити на всій протяжності лінії фронту на сході?
– Стосовно закріплення усієї протяжності лінії фронту наразі точно говорити іще зарано. Стосовно того, чи повпливала операція на Курщині на стабілізацію ситуації на сході – так, повпливала. Тому що на Курщині зібрано понад 60 тисяч російських військових. Поки що противник не стягував сили з угрупування "Центр", наразі стягуються сили з інших ділянок фронту. зокрема, це район Маріоуполя.
Щоб підтримувати наступальний потенціал, росіянам постійно потрібні нові резерви.
До цього періоду, про який говорить генерал Сирський, у росіян було просування на Покровському напрямку зі швидкістю 100-200 метрів на добу. Противник просто не може рухатися далі, допоки стоїть наш укріпрайон поблизу Маринівки, допоки тримається Селидове. Іще на шляху до Покровська є Мирноград. Є ціла система річок, зокрема, Журавка, Казений Торець, а також ціла система водосховищ. Щоб рухатися саме до Покровська, росіянам потрібно забезпечити фланги і постійні резерви.
Тому вони розвернулися на південь. Зокрема, вони змогли захопити частину дороги Покровськ-Карлівка. Змогли відтіснити наших захисників з самої Карлівки і намагаються закріпити фланг і вирівняти фронт по річці Вовча, щоб вийти на лінію Галицинівка-Гостре.
Щоб робити це розширення по флангах, їм також потрібні свіжі резерви. Враховуючи, що росіяни від Харківської операції намагалися розтягнути наш фронт і зробити великий плацдарм – їм це не вдалося, зокрема, завдяки роботі нашої артилерії, - ми успішно зробили з росіянами те, що вони хотіли зробити з нами на Харківщині. На Курщині ми використали ефект несподіванки, швидко розтягнули фронт. І зараз, щоб хоча б локалізувати наш плацдарм, щоб ми хоча б не просувалися, противнику потрібно тримати там війська, думати, куди перекидати резерви. Росіяни їх десь тримають і намагаються на це зважати.
– Іще одна хороша новина. 12-та бригада спеціального призначення "Азов" змогла стабілізувати ситуацію в районі Нью-Йорку, повернути під контроль частину цього населеного пункту й деблокувати підрозділи Сил оборони, що перебували в російському оточенні. Чи можна вважати це продовженням того, про що сказав генерал Сирський? Що ситуація на полі бою змінюється на нашу користь? Яким є ваш прогноз щодо цих населений пунктів – Нью-Йорк, Торецьк, Часів Яр?
– Поки що про певні контратакувальні дії ми не говоримо. Спочатку нам потрібно до кінця стабілізувати ситуацію. Якщо говорити про селище Нью-Йорк, то можна переглянути старіші карти DeepState – там було видно район оточення, де перебувати наші військові. Його деблокада має велике значення, бо вони були там затиснуті досить довгий час.
Враховуючи, що наразі росіяни стали більш бережно витрачати свої резерви, стали менше використовувати для штурмів свою техніку, враховуючи їхній стан невизначеності, ми намагаємося взяти з цього все, що можемо. Для них важливий зараз не лише Покровський, але й Курахівський напрямок, щоб вирівняти лінію фронту.
А на інших напрямках ми намагаємося точково їх відтісняти і вирівнювати лінію оборони з нашого боку. Пригадаємо, як пару тижнів тому на Харківщині 3-тя штурмова бригада вибила з позицій цілий російський батальйон. Це, власне, та підготовча робота, яку ми робимо. Але говорити про якийсь реальний перелом на полі бою, на жаль, не доводиться. Наразі більшою мірою можна говорити про стабілізацію лінії фронту, і ми до цього прямуємо.
– Інститут вивчення війни звернув увагу на активізацію ворога на Вугледарському напрямку. За вашими оцінками, чи може ворог змінити акценти? Чи може обрати інший напрямок вздовж лінії фронту в якості пріоритетного?
– Вони не зможуть його переобрати, тому що угрупування військ "Центр", яке штурмує Покровський напрямок, одне з найчисельніших. В бойових діях бере участь ледь не 100 тисяч, а усе угрупування загалом налічує ледь не 200 тисяч – з усіма силами логістики та усіма частинами.
Тому Торецький та Вугледарський напрямок їх більшою мірою потрібні для відволікання, щоб ми остаточно кинули туди усі наші резерви. У противника є пріоритет, але він промацує інші ділянки фронту, щоб розпорошувати наші сили і змушувати нас постійно їх перекидати.
У Вугледарі вони частково, в деяких місцях, перерізали трасу Вугледар-Костянтинівка. Не плутати з тією Костянтинівкою, що знаходиться в агломерації із Краматорськом і Слов’янськом. Ця дорога нібито виводить в тил до міста Вугледар, відповідно, і в тил наших військ, які тримають оборону на тому напрямку. Ворог хоче цим скористатися.
Але в Вугледарі є невелика за площею, але щільна міська забудова, яка перебуває на височині. Тому дії ворога тут ускладнені, адже одразу працює наша артилерія, бо підхід росіян як на долоні. Тому вони намагаються діяти дуже малими групами, по посадках. Але завдяки вправності наших артилеристів ми втримуємо оборону міста.
– 6 вересня в Німеччині пройшло 24-те засідання у форматі "Рамштайн". Одним з головних питань на ньому було скасування обмежень на застосування західної зброї на території Росії. Які саме озброєння нам сьогодні потрібні для цих цілей у першу чергу?
– Передусім, ATACMS. Вашингтон говорить, що нібито їх недостатньо. Але якщо взяти ті запаси, які в нас є, саме касетні боєприпаси дальністю ураження 165-300 кілометрів, то їх було б достатньо для того, щоб зачистити 300-кілометрову зону поблизу кордону України, де орієнтовно знаходиться до 20 військових аеродромів. З них, зокрема, злітають російські літаки, що тероризують нас КАБами, зокрема, частково і стратегічна авіація. Звісно, деякі літаки росіяни поперекидали на інші аеродроми, але знищення цих летовищ є дуже важливим.
Також в цій зоні є 184 військових об’єкти, навчальних центрів збройних сил РФ, росгвардії, ФСБ, прикордонників та інших силових структур, командні пункти, які є нашими законними цілями. Тобто працювати є з чим.
Отже, потрібні ATACMS, продовження надання нам HIMARS. З того, що ми можемо реально отримувати – це ракети JDAM. Це ракета класу повітря-земля, яка може вражати цілі на відстані близько 370 кілометрів. Також потрібні SCALP і Storm Shadow, сподіваємося, що колись будуть і Taurus, які можуть бити на 500 кілометрів. Їх не можуть переносити F-16, їх переносять наші літаки. А саме для F-16 найкраще підходить ракета JDAM. Тобто усе далекобійне, що може стріляти, в тих рамках, які поки що в нас є.
Звісно, ми мріємо, що колись в нас будуть і Tomahawk. На жаль, це питання поки що не піднімається. Проте, хоча б далекобійна зброя, яку ми вже використовуємо, плюс JDAM, плюс більше SCALP і Storm Shadow – це те, що потрібно.
Ми вже били ATACMS по аеродромах біля Луганська та Бердянська, познищували багато техніки на окупованих територіях. Як працюють Storm Shadow ми бачили минулого року, коли було уражено штаб чорноморського флоту РФ. Всі ці успіхи потрібно повторити на території Росії.