70/80. Сильна Німеччина, спокійна Європа

• Ранній доступ: Patreon

Від редакції. Дуже дивні відчуття від цього тексту. З одного боку, це переклад опублікованого треду в X (Twitter). З іншого, в рубрику запозичених статей ми зазвичай беремо публікації ЗМІ чи окремих сайтів-блогів. Тож ми поки додали текст у «Грінлайти», а там подивимось.

Існує значна кількість дезінформації, напівправди, свідчень не надто чесних людей і оманливих тверджень щодо даної теми. Вона тим часом поширюється в соціальних мережах і навіть у деяких трансатлантичних ЗМІ.

Життєво важливо врахувати, наскільки відчайдушно США та НАТО потребують якнайшвидшого росту військової потужності. Найбільш поширеним і вражаючим наративом, якому треба агресивно протистояти, є ідея про те, що Німеччину фактично було роззброєно та умиротворено після того, як союзники перемогли нацистську Німеччину в 1945 році.

Врятувати рядового гвинтівку. Ви можете.

Це абсолютно неправильно. Нацистів і Вермахт потрібно було перемогти і втихомирити, так. Військову міць Німеччини в цілому необхідно було трохи приборкати після війни. Ну, з досить очевидних причин.

Та це не означає, що Німеччина (точніше, ФРН) стала умиротвореною, роззброєною державою. Особливо в середньостроковій перспективі (1960-ті роки і далі).

З 1960-х і аж до кінця холодної війни в 1990-х роках ФРН відігравала абсолютно важливу і значущу роль у безпеці союзників по НАТО. Внесок не був символічним, чи просто у формі м’якої сили, як гроші. Аж ніяк, і зовсім навпаки.

Бундесвер тоді був справді грізною, сучасною та великою військовою машиною. Він складався з великої кількості добре навчених, добре оснащених бійців із великою кількістю найсучаснішого військового обладнання. Танки, артилерія, гелікоптери, винищувачі, кораблі та підводні човни. Все це було напохваті.

Під час другої половини холодної війни Бундесвер був стрижнем військової сили НАТО в Центральній Європі. «Стіна з металу та людей» допомогла стримати радянську армію від нападу на Західну Європу.

Деякі факти, дані та графіки можете взяти безпосередньо з сайту міністерства оборони Німеччини. Ось розділ щодо холодної війни.

Запланований з самого початку рівень чисельності в 500 тисяч бійців Бундесвер досяг наприкінці 1960-х років. Для нових збройних сил НАТО було б неможливо взяти десь півмільйона військових менш ніж за п’ять років, діючи виключно за рахунок найму добровольців.

Обов’язкова військова служба була єдиним способом досягнення цієї мети. У 1956 році німецький Бундестаг вирішив запровадити її.

З 1 квітня 1957 року кожен громадянин Німеччини (звісно, чоловічої статі) мав служити в збройних силах. Якщо він не відмовлявся від проходження військової служби з мотивів сумління відповідно до статті 12 Основного закону ФРН.

Підрозділи Бундесверу взяли на себе військову місію в рамках національної та колективної оборони. У рамках «передової стратегії» НАТО ця оборона мала починатись безпосередньо за кордоном Німеччини.

В НАТО довго обдумували колективну оборону. За ініціативою верховного головнокомандувача НАТО в Європі плани, які визначали завдання військових у разі нової війни, складалися та регулярно переглядалися.

У цьому контексті німецьким і союзним сухопутним силам у Федеративній Республіці Німеччини були призначені спеціальні зони оборони. Там армійські корпуси в разі потреби мали бути задіяні пліч-о-пліч.

Тепер найголовніше. У 1980-х Бундесвер мав 12 армійських дивізій з 36 бригадами; понад 7000 бойових танків, броньованих бойових машин піхоти та інших броневиків; приблизно 1000 бойових літаків; 18 зенітно-ракетних батальйони; частини ВМС, що налічували близько 40 ракетних катерів і 24 підводних човни. А також кілька есмінців і фрегатів.

Цей матеріальний і кадровий внесок навіть у сухопутні сили НАТО та інтегровану ППО в Центральній Європі становив близько 50%.

Це означало, що під час холодної війни, до 1970-х, Бундесвер вже став найбільшою західноєвропейською збройною силою після збройних сил США в Європі. Він був набагато попереду британських і навіть французьких збройних сил.

У мирний час Бундесвер мав напохваті 495 тисяч військовослужбовців. В разі війни ця армія мала доступ до 1,3 мільйона потенційних військовослужбовців. Для цього треба було просто призвати резервістів.

Без Бундесверу та його 500 тисяч військовослужбовців національна та колективна оборона НАТО в Центральній Європі ніколи не була б можливою. Також було б неможливо проводити політику розрядки. Вона, у свою чергу, базувалася лише на цій військовій безпеці.

Тож, шановні, Німеччина не роззброювалася з часів Другої світової війни. Цей наратив історично безграмотний. Крапка. Західна Німеччина була дуже і дуже сильною у військовому відношенні протягом великого відрізку холодної війни. Її військовий внесок був надзвичайно корисним для безпеки США та НАТО, а також для досягнення ширших глобальних дипломатичних цілей.

Ніхто з нас не хоче повернення Німеччини до стану 1950-х. Те, що ми хочемо і чого дедалі більше потребуємо – так це повернення до чогось схожого на ФРН на відрізку з 1960-х до 1991 року. Процвітаюча західна демократія, економічно та політично інтегрована із Заходом. І держава, відіграє центральну роль у безпеці НАТО/Євро.

Ось і все. Ми хочемо Німеччину 70-х та 80-х. Європі це потрібно.

Блог автора: X (Twitter)