"Дистанційка" в минулому? Як школи повертаються до навчання в умовах війни

Вивести українських дітей з дистанційного навчання до класів - завдання з "зірочкою".

У 2024/2025 навчальному році держава сподівається забезпечити доступ до очної освіти якнайбільшій кількості учнів, максимально замінюючи дистанційне навчання перебуванням в класах та аудиторіях.

Однак вивід з "дистанційки" ще не означає забезпечення покращення якості освіти. Адже навчальні заклади на третьому році повномасштабної війни досі як слід не обладнані укриттями, а умови для навчання навіть вже в обладнаних та відремонтованих приміщеннях часто бажають кращого. У якому стані укриття та як "прогалини" у навчальному процесі вплинуть на освіту школярів і студентів в осяжному майбутньому – в матеріалі "Главреда".

Штовханина, 2-3 зміни і пропущені уроки

З 1 вересня 2023 року Міністерство освіти і науки України (МОН) рекомендувало закладам освіти (за винятком тих, які знаходяться в зоні бойових дій) по максимуму переходити з дистанційного на офлайн навчання, мотивуючи таке рішення зниженням рівня освіти. Відтоді в освітніх закладах в Україні почали діяти три формати навчання: очний, онлайн та змішаний. Обирати найбільш прийнятний мала місцева влада, зважаючи на ситуацію з безпекою.

Як і минулого навчального року, наразі заклади освіти в областях, де не ведуться активні бої, доволі часто практикують змішаний формат навчання, коли учні почергово або ходять на заняття в класи та аудиторії, або вчаться в онлайн-форматі, оскільки укриттів на всіх учнів фізично досі не вистачає.

Як заявив міністр освіти Оксен Лісовий, наразі понад 500 тисяч школярів залишаються на онлайн-навчанні, а для облаштування укриттів усіх закладів освіти в Україні потрібно понад 4 мільярди доларів.

Однак навіть наявність виділених коштів та відремонтованого укриття на практиці не вирішує проблему. Як розповіла Главреду Анастасія Шенкнехт, мама другокласниці ліцею "Сузірʼя" у Вишгороді Київської області, незважаючи на те, що ліцей зазнав капітального ремонту, навчальний процес в укритті під час повітряних тривог фактично не проводиться. За її словами, на ремонт сховища цьогоріч включно з усіма роботами виділили близько 17 мільйонів гривень і пообіцяли, що дітей виведуть на навчання. Але учні досі вимушені навчатися у три зміни.

"Укриття за нормами розраховане на 400 дітей, але цього року на навчання у школі вивели 2000. І коли починається тривога, їх усіх ведуть у сховище, але по можливості просять забирати дітей, бо духота. Звичайно, уроків у сховищі ніхто не проводив, хоча планувалося, що будуть парти, таблички. Але на 30 дітей відведено лише 2 парти, і то для того, щоб діти посиділи і помалювали під час тривоги. Відтак, діти не можуть повноцінно навчатись", – розповіла жінка.

І додала, що цього року починаючи з 4 класу учні школи навчаються у змішаному форматі тиждень у школі, а два тижні – дистанційно через нестачу місця в укритті для всіх учнів. Крім того, дітям все одно доводиться вчитися у три зміни. Наприклад, другокласників доводиться приводити до школи о 7:30 ранку на платну групу продовженого дня, де діти перебувають спочатку до початку основних трьох уроків о 10:40, і після, оскільки деякі батьки не мають змоги забирати дітей одразу після занять.

За словами Анастасії, влітку перевіряти укриття приїздила комісія і зʼясувала, що проєкт укриття був зроблений неправильно, а прораба вже не можуть знайти. При цьому батьків попросили у поточному режимі повчитися до кінця року, "а там, з нового року, буде видно".

При цьому у деяких школах навіть наявність укриття для всіх учнів теж не дає змоги повноцінно навчатися.

"Школа побудована з укриттям, потрапила під реконструкцію, тому школа і укриття гарне, школа на 1000 учнів, укриття вистачає всім, але школярі ходять у 2 зміни, щоб не завантажувати укриття повністю (так нам пояснили). В укритті коридор і кімнати з металевими дверями кожна, у двох великих кімнатах є парти, а у інших поменше – тільки стільці. Тобто всі учні не можуть займатися письмово, проводять усні уроки", – розповіла "Главреду" мама одного з учнів Магдалинівського ліцею на Дніпропетровщині Марина Н.

Більше того, на третьому році повномасштабної війни досі залишаються навчальні заклади без належних укриттів.

"Досі не зробили укриття хоч тендер висить. Укриття робили самі вихователі і батьки. Вентиляція природня, а саме маленька хвіртка. Туалетів немає і діти ходять на відро чи горщик в закуток, що прикритий простирадлом. Дітей в укритті точно 50+ мінімум та педагоги. Генератора немає", – пише мешканка Києва Анна Константинова у батьківській групі "Батьки SOS".

Як перевіряють укриття

Як повідомляли у Мінстратегпромі у червні поточного року, більшість укриттів в Україні (а це близько 80 відсотків) розташовані в школах, і їхнє приведення до належного стану є одним з пріоритетів відомства задля забезпечення безперервного навчального процесу.

"Питання безпеки дітей — пріоритет. Кількість укриттів у школах збільшується щодня, завдяки і проведеним ремонтам, і новому будівництву. Зараз укриття в закладах освіти — це сучасні безпечні простори, облаштовані компʼютерами, проекторами і всім необхідним для того, щоб діти могли отримувати якісну освіту. В майбутньому такі укриття можуть використовуватися і для інших потреб школи. Це вже відбувається й зараз, бо в деяких шкільних сховищах організовано спортивні секції, позашкільне навчання і гуртки", - заявляв заступник міністра з питань стратегічних галузей промисловості Тимур Ткаченко.

Як зазначав премʼєр-міністр Денис Шмигаль, станом на початок 2024 року, укриттями в Україні забезпечені 88% шкіл та 93% учнів і вчителів.

Нагадаємо, раніше ДСНС розробили детальні рекомендації щодо організації укриттів у закладах освіти, а також затвердили три варіанти наземних укриттів, які місцеві влади матимуть змогу будувати залежно від ситуації з безпекою.

До слова, у середині серпня поточного року уряд затвердив постанову про Порядок реалізації експериментального проєкту щодо створення в будівлях і спорудах закладів освіти захищених просторів (приміщень для фізичного захисту), щодо вимог створення створення укриттів в закладах освіти. Зокрема, йдеться про приміщення на підвальних, цокольних, перших поверхах, де можна тимчасово перебувати, щоб захиститися від небезпек і засобів ураження під час повітряної тривоги.

Цікаво, що ОВА та органи місцевого самоврядування впродовж одного місяця з дня набрання чинності постанови мають розробити та затвердити план заходів з облаштування захисних споруд цивільного захисту на період до кінця 2027 (!) року та забезпечити його реалізацію.

Як уточнили у МОН у відповідь на запит "Главреду", одне протирадіаційне укриття на 500 осіб може коштувати державі порядка 92 мільйонів гривень. До початку навчального року, технічна комісія, зобовʼязується провести огляд не тільки будівель, приміщень, комунікацій, а й укриттів фонду захисних споруд цивільного захисту.

Оцінюючи стан готовності укриття, перевіряють:

За результатами оцінювання стану готовності захисну споруду може бути визнано готовою, обмежено готовою або неготовою до використання.

Україна згаяла 10 років для підготовки укриттів

За словами співголови громадської організації "Батьки SOS" Олени Парфьонової, залежно від регіону ситуація з укриттями дуже відрізняється.

"Звісно, що в регіонах, які наближені до лінії фронту, ситуація з укриттями гірша, тоді як у найбільш віддалених – краща, це очевидні речі. Грошей на реальні оновлення не вистачає, а це і питання вентиляції, і облаштування туалетів, і зонування, аби можна було хоч якось відновлювати освітній процес. Те, що укриття є, а діти там перебувають у відносній безпеці – це не питання освітнього процесу, якого, як правило, просто немає. Дуже в небагатьох містах і школах вдалося організувати зони, щоб виводити паралелі і продовжувати їх вчити, тоді як здебільшого укриття – це підвальні приміщення, де діти просто перебувають на час тривоги", – говорить Парфьонова.

І додає, що питання укриттів наразі привертає величезну увагу батьків, тому що вони хочуть, аби діти, йдучи до школи, були у безпеці. При цьому експертка визнає, що в питанні підготовки укриттів Україна згаяла щонайменше 10 років від початку війни на Донбасі та окупації Криму Росією.

"На початку повномасштабного вторгнення вимушені переселенці з Донецька та Луганська з мого оточення приходили до закладів освіти і питали, чого не наводять лад у підвалах, не роблять запасів води, немає мішків з піском, електрики. У великих містах на них дивилися, як на міських божевільних, а коли це сталося, то у нормальних підвалах жили всією громадою, бо тільки школи і були для цього пристосовані", – розповіла Парфьонова.

Крім того, зауважує експертка, досі не вирішеним у більшості шкіл залишається питання зі звʼязком. Адже у більшості приміщень, де розміщені укриття, він просто відсутній. Так само, як доволі часто немає електропостачання, адже як генераторами, так і паливом для них навчальні заклади, незважаючи на прогнозовану експертами і урядом важку зиму, до якої залишились лічені тижні, досі забезпечені не повністю.

"Діти знають значно менше, ніж могли б знати"

Відповідно, усі ці технічні негаразди в купі з постійними повітряними тривогами, а до повномасштабного вторгнення РФ – ще й онлайн-навчанням через пандемію у комплексі суттєво погіршують рівень навчання дітей, що може мати серйозні наслідки в майбутньому.

Старша аналітикиня аналітичного центру Cedos Ірина Когут зауважує, що результати українських учнів, починаючи з 2018 року, дуже погіршилися. "Ми розуміємо, що ситуація погана. І негативні наслідки дистанційного навчання під час ковіду наклалися не негативні наслідки навчання в умовах воєнного стану. І діти, які чотири роки майже не відвідували школу, не знають як навчатися у класі. І для них будуть потрібні не просто заняття з окремих предметів, а й інтеграція у освітній процес закладів освіти. Їх потрібно навчити вчитися у школі", - вважає експертка.

За словами Ірини Когут, через війну та постійні повітряні тривоги діти знають значно менше, ніж могли б знати відповідно до навчальних програм.

"Якщо уроки пропущені через тривоги, відповідно, матеріал дається або на самостійне вивчення, або на компенсаційне навчання, на яке не усі учні можуть прийти. Це так само, коли дитина пропустила два тижні в школі і має надолужити з батьками. Але батьки часто не мають змоги вивчити це – часто у них немає або часу, або достатньої власної підготовки. Відтак, дитина відстає, а якщо це відбувається систематично, то відставання накопичується. Крім того, дистанційна освіта вимагає значно вищого рівня самодисципліни. Вона не дається від народження, це те, що виховує школа", - зауважила експертка.

І додала, що освітні втрати залежать не лише від ситуації в регіоні. Окрім різної тривалості повітряних тривог, на рівень втрат впливає і соціально-економічне становище родини, відтак у кожному конкретному випадку допомога у подоланні дитиною освітніх втрат має бути специфічною, аби залучати до освітнього процесу вразливі категорії дітей з бідних родин та учнів з особливими потребами.

Експерт напрямку "Освіта" Українського інституту майбутньогоМикола Скиба пояснює, що для більш точного вивчення цієї проблеми варто проводити освітні заміри (наприклад, після чотирьох та девʼяти років навчання), на які наразі бракує коштів. Однак навіть психологічно наслідки вже стають помітними. Зокрема, в загальному у дітей підвищується рівень тривожності, знижується концентрація уваги.

"Будь-які переривання процесу, відволікання уваги апріорі працюють погано. Тобто після оголошення тривоги, переходу в укриття процес відновлення уваги займає 15-20 хвилин, і це вже зʼїдає час. Після ковіду повної картини можливих наслідків ми не бачимо – ми можемо говорити про неї лише гіпотетично, спираючись на думку педагогів, рівень знань тощо, але це не репрезентативна картина", – розповів експерт "Главреду".

І додав, що у майбутньому такі процеси можуть призводити до того, що в дітей не зможуть сформуватися певні навички (або ж не виникнуть нові). Як наслідок, теперішні учні у майбутньому можуть стати більш схильними до зовнішніх впливів – наприклад, до впливу різноманітних ІПСО, психологічного тиску тощо.

Не кажучи вже про те, що умови, які складаються в Україні через війну з Росією, спонукають українців приймати складні рішення про міграцію за кордон разом із дітьми, намагаючись тим самим захистити себе та майбутнє покоління. І цифри міграції, на жаль, продовжують зростати.