Можливі два сценарії завершення війни в Україні, але вони нікого не влаштують – Давид Шарп

Якщо Україна отримає дозвіл бити ракетами Storm Shadow і ATACMS углиб території Росії, буде уражено низку важливих об'єктів, зазначив Давид Шарп.

Україна активно працює над перенесенням війни до Росії, щоб забезпечити свою безпеку. Удари по ворожих арсеналах засвідчили впевнену здатність Сил оборони проводити результативні атаки вглиб російської території навіть в умовах обмежених військових можливостей щодо далекобійного озброєння.

Поки українська армія знищувала російські склади, у країні-агресорі Росії вирішили в рамках випробувань перевірити можливості своєї ядерної зброї, якою Кремль як "останнім аргументом" постійно намагається лякати Україну і Захід. З'ясувалося, що той самий Сармат вибухнув у шахті і так і не злетів. Супутникові знімки провальних випробувань облетіли весь світ, а у Путіна не змогли придумати аргументів, щоб пояснити інцидент.

В інтерв'ю Главреду ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп розповів, як удари по військових арсеналах РФ позначаться на ситуації на фронті, оцінив обсяги втрачених росіянами боєприпасів унаслідок удару по Торопцю, розкрив, як Україна могла б застосувати по Росії далекобійні ракети Storm Shadow та ATACMS, прокоментував невдалі випробування ракети Сармат і пояснив, що потрібно ЗСУ для проведення успішних оборонних і наступальних операцій.

Ізраїль з 23 вересня проводить військову операцію проти Хезболли в Лівані. Могли б ви розповісти, що відбувається в рамках конфлікту, і чого слід очікувати надалі?

Відбувається багато чого цікавого. Головне - ізраїльський уряд останніми тижнями на офіційному рівні і на практиці змістив акценти на полі бою з Гази на північний фронт. До цього на північному фронті йшла обмежена війна низької інтенсивності, так званий пінг-понг. Війну розпочала Хезболла, проте попри окремі удари, обидві сторони демонстрували бажання тримати конфлікт у певних рамках. У Хезболлі вважали, що Ізраїль побоюється ескалації, а сама організація почувалася впевнено і думала, що саме вона встановлює рамки бойових дій.

До недавніх подій втрати Хезболли в бойовому складі були в 20 разів більшими, ніж у Ізраїлю. Однак стратегічно вона багато в чому вигравала, бо Ізраїль грав із нею на рівних, але за своїми правилами. Згодом ізраїльський уряд вирішив повернути до своїх домівок раніше евакуйованих жителів північних поселень, чисельність яких офіційно - 60 тисяч, а неофіційно ще декілька десятків тисяч. Це передбачає, зокрема, можливе дипломатичне врегулювання - реальне або фіктивне. Сподіваюся, на фіктивне врегулювання ніхто не піде, хоча цього дуже хотіли б Сполучені Штати Америки. Утім, реальне розв'язання конфлікту складно уявити без нанесення противнику важкого військового удару.

Дивіться відео, в якому Давид Шарп розповів, що чекає на Росію, якщо Україна зможе бити по ній Storm Shadow і ATACMS:

Якщо немає бажання йти на фіктивне врегулювання, то, ймовірно, без такого удару по Хезболлі не обійтися. Тому Ізраїль різко і почав змінювати правила гри і взяв на себе ініціативу: була проведена загадкова пейджерно-електронно-девайсна операція, яка стала справжнім шоком для Хезболли і важким ударом. Понад 3 000 бойовиків, що становить 7-8% від її особового складу першої лінії, включно з командирами, вийшли з ладу. Звичайно, не всі безповоротно, багато хто повернеться, але операція стала показовою. Це призвело до дуже серйозної паніки у Лівані, порушення зв'язку і віри в керівництво Хезболли. Далі Ізраїль ліквідував начальника Генштабу організації - головну людину у військовій ієрархії Хезболли разом із бригадою спеціального призначення Радуан.

Ситуація стала розгортатися. Завдаються дуже серйозні удари. Днями з повітря було уражено 1,5 тисячі цілей, а загалом ізраїльська армія завдала ще більше ударів. Б'ють точково - туди, куди розвідка вказала на цілі. Йдеться про будинки, в яких зберігалася зброя або де створені стаціонарні пускові установки. Причому в прямому сенсі: крилата або важка ракета дальністю 100-120 кілометрів розміщується в будинку, після чого знімається стінка, далі дах, і її запускають. А в цей час у сусідніх кімнатах живуть люди, які погодилися на такий розклад і отримують за це плату. Ізраїль знищує масу подібних цілей.

Наразі Ізраїль пішов дуже далеко і показує, що більше жодних побоювань війни у нього більше немає. Можливо, Ізраїль піде на велику війну, але може й відмовитися від такого сценарію. У будь-якому разі це сигнал Хезболлі: робіть, що хочете, а ми робимо, що вважаємо за потрібне - залежно від ваших кроків багато що вирішиться. Або ви відступите, або все буде набагато серйозніше.

Ізраїль завдає тисячу ударів, безліч жителів Лівану евакуюється за вказівкою ізраїльської армії після того, як їм надходять повідомлення про те, що по їхньому будинку, або сусідньому, буде завдано удару, оскільки в ньому зберігаються боєприпаси. Утім, ліванці й самі розуміють, що відбувається.

Також у рамках операції Ізраїль ліквідував командувача всієї ракетної складової Хезболли - одного з вищих чинів організації. Його ліквідували прямо в Бейруті.

Загалом, Ізраїль зробив дуже серйозні кроки. У наявності ступінчаста ескалація. Ізраїльський уряд розумів, що ймовірність великої війни різко підвищилася і потрібно робити вибір: піти на велику війну тут і зараз або дещо пізніше, або взагалі нічого не починати. Тепер відбуваються дуже важливі події, і все ключове ще попереду.

Давайте тепер перейдемо до війни Росії проти України. Українська армія протягом декількох днів уразила 107-ме і 23-тє Головні ракетно-артилерійські управління Міноборони РФ у Тверській області та арсенал "Тихорецьк" у Краснодарському краї. У Центрі протидії дезінформації при РНБО зазначили, що Росія втратила запас боєприпасів приблизно на 2-4 місяці. За вашою оцінкою, як удари по російських військових арсеналах можуть вплинути на перебіг війни?

Постійні удари по найважливіших військових об'єктах противника - це ознака системного підходу. Арсенали й аеродроми під час війни є абсолютно пріоритетними об'єктами. Системний підхід, який передбачає відповідні результати, може і повинен впливати на перебіг війни. Але результативність тактики залежить від того, наскільки часто можна добиватися такого успіху, і на які дії вдасться спровокувати противника. У результаті подібних ударів противник, наприклад, може розібрати великі склади, розділити їх на дрібні частини і вивезти в різні боки, щоб віддалити від зони ураження. І такі дії можуть призвести до того, що вміст складів зберегти вдасться, але маневр різко ускладнить логістику і призведе до витрати серйозних ресурсів.

Загалом, знищення боєприпасів - це придушення базових основ, на яких ґрунтуються російські військові можливості. На складах можуть зберігатися різні боєприпаси: для зенітних ракетних комплексів, ракетних комплексів "Іскандер", абсолютно банальні міни для мінометів, або ж снаряди для ствольної артилерії.

Якраз снаряди для ствольної артилерії мають величезне значення. Згідно з відкритою інформацією із серйозних джерел, на першому підірваному складі в Торопці злетіло в повітря орієнтовно 750 тисяч різних снарядів. Це колосальний збиток. У рамках посилених бойових дій росіяни витрачають приблизно 200 тисяч снарядів на місяць, що є дуже інтенсивною витратою. Тому й виходить, що внаслідок удару по Торопцю знищено 3-4 місячну норму інтенсивної витрати боєприпасів.

Причому у Росії немає колосальних запасів боєприпасів на чорний день. Не дарма росіяни масово закуповувалися в Північній Кореї. Вважається, що вони там купили орієнтовно 1,5-2 мільйони снарядів. Начальник ГУР Буданов навіть говорив про те, що це серйозно вплинуло на перебіг війни, оскільки північнокорейські снаряди дали росіянам можливість витримати війну на довгій дистанції, щоб упродовж тривалого періоду витрачати велику кількість снарядів і не відчувати утисків.

Удари по військових арсеналах Росії повинні позначитися на стані речей у війні. Очевидно, що успішним був удар і по "Тихорецьку". Як з'ясували OSINT-аналітики, туди поїздами з Далекого Сходу доставляли те, що привезли з Північної Кореї.

Давайте міркувати наступним чином: скільки б не було в Росії снарядів, втрата сотень їх тисяч, навіть протягом півроку, змусить її використовувати на 10-20% менше боєприпасів на лінії фронту. Це величезне досягнення, яке дасть змогу врятувати життя українських військових, послабить наступальні операції російської армії, дасть змогу українцям більш успішно оборонятися, і, можливо, навіть наступати. Тому точкові успіхи мають величезне значення.

Якщо українцям вдасться і надалі реалізовувати такий системний підхід, то можна буде говорити про більш глибокий і тривалий вплив на війну. Усе залежатиме від результатів. Військові арсенали та аеродроми мають бути пріоритетними цілями, а Україна дістає своєю зброєю до об'єктів, які розташовані на території Російської Федерації. Українські удари по російських арсеналах - чудовий приклад того, в якому саме напрямку потрібно рухатися і прогресувати.

Системність і сталість - основа основ, а точковий успішний результат теж важливий. Якщо немає системності, вплив ударів на загальний хід війни знизиться. Такий принцип актуальний і для Ізраїлю: операція з пейджерами і раціями важлива і стратегічно успішна, але якщо мало користуватися її плодами, результат буде гіршим за запланований.

Чи вплинуть удари по російських військових арсеналах на зниження темпів наступальних операцій на Донбасі?

Якщо противник запровадив ліміти на витрати боєприпасів і став набагато менше стріляти там, де тривають основні бойові дії, тоді можна говорити, що удари по російських арсеналах дійсно справили потрібний вплив. Але чи бачимо ми це? Питання потрібно ставити українським військовим.

Я припускаю, що російське командування буде готове впровадити ліміти на другорядних ділянках фронту, але зробить усе, щоб не постраждали головні ділянки фронту. І не здивуюся, якщо росіяни зараз, щоб добитися успіхів, витратять велику кількість снарядів, унаслідок чого приблизно за 3 місяці зіткнуться із серйозними проблемами. Виключати цього не можна.

Якби було знищено дуже багато снарядів, у росіян не було б іншого виходу, окрім як впровадити ліміт. До речі, влітку 2023 року у них були серйозні ліміти на боєприпаси, про що говорив навіть Путін. Щоб цього добитися, потрібно використовувати системний підхід і вражати цілі противника. Безумовно, такі дії дадуть результат. Але наразі зарано робити висновки.

Як може змінитися ситуація у війні, якщо США і Британія все-таки дозволять Україні завдавати ударів своїми озброєннями вглиб території Росії?

На мій погляд, є непогані шанси на те, що американці схвалять удари України по Росії ракетами Storm Shadow. Щодо ракет ATACMS, схоже, ситуація виглядає інакше. Я не вірю, що буде публічне рішення. Утім, це не важливо, адже головне - результат. До того ж, як завжди все зіллється в пресу, і коли полетить перша ракета, все стане зрозуміло. Росіяни покажуть уламки та інші елементи.

Мені складно уявити, що адміністрація Байдена дасть Україні дозвіл на застосування ATACMS по Росії до президентських виборів у США. До виборів головний принцип - не нашкодь перемозі власної партії. Після виборів шанси зростуть, причому незалежно від того, хто переможе. Водночас у Байдена будуть розв'язані руки і він зможе зробити те, що вважатиме за необхідне.

Наскільки я розумію, будь-який дозвіл на застосування Storm Shadow і ATACMS буде пов'язаний з обмеженнями. Ось українці власними засобами ураження завдають ударів по нафтопереробних заводах і нафтобазах на території Росії, але очевидно, що іноземною зброєю по таких цілях бити не дозволять. У цьому я на сто відсотків упевнений. Принаймні зараз. Тому що американці вважають такі удари шкідливими і не раз говорили про це українцям як у кулуарах, так і публічно.

Тут насамперед потрібно знати, по яких об'єктах дозволять завдавати ударів, щоб не гадати і видавати бажане за дійсне. Якщо в рамках міжнародного права можна буде завдавати ударів необмеженого характеру - це один ефект, а в разі, коли малюють, приміром, лише 20 військових об'єктів, які можна уразити, ефект буде зовсім інший. Не знаю, які цифри можуть бути в такому списку, адже ми бачимо, як діють на Заході - обережно і з побоюванням.

Також цікаво, на якій дальності Україна зможе завдавати свої удари. Дальність ATACMS - 300 кілометрів. Питання її застосування впирається у відсутність дозволу. Ракету можна запустити з декількох десятків кілометрів так, щоб не наражатися на ризик від лінії кордону або лінії бойового протистояння. Можна ефективно працювати на дальності 250 кілометрів. На такій відстані є чимало "жирних" і цікавих цілей. На смугах аеродромів можуть опинитися і російські літаки.

Що стосується Storm Shadow, тут теж цікава ситуація. По-перше, у таких ракет проникаюча боєголовка і для деяких цілей вона не зовсім підходить. Але за бажання все ж можна вдарити, наприклад, по літаку на злітній смузі. По-друге, підлітний час Storm Shadow довший, тому цілі, як-от ті ж літаки на злітних смугах, можуть встигнути піти від удару.

Є ще один цікавий момент, але такі міркування вже більше з розряду фантастики. Україна отримала Storm Shadow, оригінальна версія якої мала дальність 550 кілометрів. Незрозуміло, чи був урізаний бойовий радіус ракети, але досі ми не бачили її застосування на 550 км. Якщо гіпотетично припустити, що версія Storm Shadow, яку дали Україні, оригінальна і не урізана, а дозвіл на удари по низці російських військових об'єктів отримано, з'явиться можливість наносити удари вглиб Росії на дальність не 270, а 500 км. Але це лише припущення.

У будь-якому разі, якщо Україні дадуть навіть обмежене право на застосування по Росії спочатку Storm Shadow, а потім і ATACMS, будуть певні результати. Тоді українці напевно уразять низку важливих об'єктів на російській території. Росії доведеться нести втрати, а якісь об'єкти прибирати або краще захищати.

Утім, було б неправильно говорити, що такі удари призведуть до перелому у війні. Звісно, Україна отримає додатковий козир, досягне успіхів і створить проблеми Росії. Але для досягнення значного успіху має спрацювати сукупність різних чинників.

Проте факт того, що важливі об'єкти на території Росії, навіть не зовсім військові, в зоні досяжності таких ракет, стане для росіян холодним душем. Коли Росія вирішить ударити по об'єктах в Україні в глибині території або по цивільній та енергетичній інфраструктурі, то розумітиме, що у відповідь теж може прилетіти в якесь дуже цікаве місце. Адже раптом українці порушать заборону або табу раптово знімуть. І важливо, що цей момент має стати певним фактором, який стримуватиме Росію.

Днями OSINT-аналітики повідомили, що Росія провела невдалі випробування ракети Сармат, яка здатна нести ядерний заряд. Та сама ракета, застосуванням якої погрожували заступник голови Радбезу РФ Медведєв і голова Держдуми Володін. Причому, як повідомляють, це вже четверте невдале випробування. Які можна зробити висновки?

Якщо випробування Сармата і були, то вони точно провалилися. Немає жодних сумнівів у невдачі. Сармат - сирий продукт, це не ракета, яка давним-давно стоїть на озброєнні і вже відпрацьована. Ракета ще в процесі розробки, але вже, судячи із заяв, поставлена на бойове чергування.

Раніше ми бачили на прикладі тієї ж ракети Булава, що у росіян дуже серйозні проблеми з випробуваннями озброєнь. Напрошується висновок про те, що у росіян не все добре з культурою виробництва і в ядерних силах. Було б дивно, якби було все гаразд. Адже армія Росії у 2022 році почала велику війну з Україною зі стратегічним задумом і рівнем підготовки, які й близько не відповідали високим стандартам військової справи.

З огляду на проблеми Росії, не варто дивуватися тому, що Ракетні війська стратегічного призначення (РВСП, ядерні сили) - далеко не острівець благополуччя всередині далекої від досконалості російської армії. Але незважаючи на очевидні труднощі, на Заході чудово розуміють, що у росіян є значний ядерний арсенал у вигляді непридатного мотлоху.

Чи здатна Росія застосувати ядерну зброю?

На Заході вважають, що здатна. Проблема в тому, що ядерна війна - страшна штука. Навіть коли шанси на початок такої війни мізерні, її настільки бояться, що ризикувати не готові. Ми чітко це бачимо на прикладі політики США та інших країн. Захід не готовий до ризику навіть тоді, коли Росія відверто блефує.

Сама Росія чудово розуміє свою слабкість як з конвенційної, так і з неконвенційної точки зору. Але ядерний батіг - величезна загроза: навіть якщо він наполовину недієздатний або значну його частину можна знищити превентивним ударом, все одно подальший перебіг подій буде сумним.

Проблеми Росії з ядерною зброєю - тішать західний світ, але це не призводить до того, щоб хтось із тих фігур, які ухвалюють рішення, відкинули всі страхи перед російським ядерним потенціалом і діяли рішуче.

Як надалі можуть розгортатися події в рамках війни Росії проти України? Чого слід очікувати?

Тут складно щось сказати. Приміром, бувають такі домовленості, які є таємницею за сімома печатками - це можливість якогось політичного врегулювання. Щоб воно відбулося, одна зі сторін має піти на серйозний крок і поступитися своїми принципами. Грубо кажучи, капітулювати. Або обидві сторони мають піти на серйозні поступки, причому дуже болючі для кожної з них - не одностороння капітуляція, а болючий компроміс. Причому незрозуміло, до чого такий компроміс призведе в майбутньому.

Однак такі сценарії неприйнятні ані для України, ані для Росії. Путін взагалі висуває вражаючі ультиматуми, вимагаючи незахоплені частини Херсонської, Запорізької та Донецької областей.

Утім, історія нас вчить тому, що відбуваються різні несподіванки. Один із прикладів - ірано-іракська війна, яку багато хто порівнює з російсько-українською війною. У випадку Ірану та Іраку все було настільки несподівано, що навіть спецслужби зацікавлених країн не знали про таємні перемовини між Тегераном і Багдадом. Непримиренні вороги взяли й уклали мирну угоду.

Дуже важливим моментом стане і результат виборів президента США. Незрозуміло, що буде, якщо президентом стане Трамп. Зараз його заяви не вселяють оптимізму для прихильників України, але одна справа, коли ти в опозиції, а інша - коли приходиш до влади, а передвиборча боротьба тебе ні до чого не зобов'язує. Багато чого залежатиме і від команди, яка буде поруч із Трампом.

Крім того, незрозуміло, яким президентом може стати Камала Гарріс. Вона продовжувач політики Байдена, але важко зрозуміти, яким буде цей курс: трохи гіршим для України чи дещо кращим.

Важливо також розуміти, що підсумки президентських виборів у США вплинуть і на події на Далекому та Близькому Сході. Тому з політичного погляду жодних категоричних висновків поки що не можна робити.

За вашою оцінкою, які події мають відбутися, щоб Україна досягла своїх цілей на полі бою?

Багато що залежить від політичних рішень на Заході та в Україні. Безумовно, Україна у військовому плані потребує більшої допомоги від Заходу. Допомога має бути якісною і в потрібних обсягах. У жодному разі не припустимі перебої з військовою підтримкою, як було з пакетом допомоги, який завис у Конгресі. Коли я говорю про збільшення допомоги, то маю на увазі не щось зі сфери фантастики, на кшталт передачі 100 винищувачів F-35, а збільшення обсягів підтримки на системному рівні. Цього можна досягти, якщо після виборів президента і Конгресу американці усвідомлять важливість проблеми.

Не варто сподіватися, що у США вважатимуть російсько-українську війну своєю війною. Такого підходу дотримуються хіба що країни Балтії та іноді Польща. Однак можна сподіватися на збільшення американської допомоги та більш грамотного її планування. Тоді в України буде серйозний запас міцності. Але якщо ситуація з американською військовою підтримкою погіршиться, будуть і проблеми із запасом міцності.

У військовому і військово-політичному плані багато що залежить і від самих українців. У компетенції України - комплектація армії, своєчасне ухвалення рішення, комплектування бригад та інші військові питання. Це кардинально важливі рішення, в які не втручаються ані Брюссель, ані Вашингтон.

Українські військові та джерела визнають, що заходи, пов'язані з мобілізацією, були запізнілими. Якби рішення було ухвалено на 7 місяців раніше, можливо, результати на полі бою були б іншими. Україні є над чим працювати в плані планування, наступальних операцій, кадрових призначень і бойової підготовки. Мої слова базуються на думці шанованих мною українських джерел.

Контрнаступ 2023 року з об'єктивних і суб'єктивних причин не увінчався успіхом. І якщо є бажання і плани провести повторний наступ, мають бути зроблені висновки. Необхідна умова для успішних оборонних і наступальних операцій - постачання озброєнь з боку Заходу в потрібних обсягах. Надважливою складовою є й надання необхідних дозволів на використання переданих озброєнь.