Військова операція ЗСУ на Курщині істотно збільшила обмінний фонд. Але частина окупантів сидять у полоні в Україні з початку великої війни. Фокус з'ясував, наскільки дорого державі обходиться їхнє утримання.
Кількість полонених російських солдатів збільшується з кожним днем повномасштабної війни. Початок військової операції ЗСУ в Курській області відкрив нові можливості для поповнення обмінного фонду. Проєкт "Хочу жити" підтвердив 27 вересня перебування в полоні 294 військовослужбовців армії РФ, у цю цифру входять контрактники і строковики.
Російська влада наводить вигіднішу для неї статистику. Президент Росії Володимир Путін на зустрічі з журналістами в червні 2024 року говорив, що в полоні в Україні перебувають 1348 російських військових, а в РФ полонених солдатів ЗСУ приблизно вп'ятеро більше — 6465 осіб.
Міжнародні джерела фіксують інші дані. Британська газета The Independent із посиланням на українських військових чиновників 20 вересня писала, що ЗСУ захопили в полон близько 2 000 російських військових під час боїв у Курській області.
Варто додати, що під час вересневої операції зі звільнення Агрегатного заводу у Вовчанську підрозділи ГУР Міноборони України взяли в полон близько 20 росіян. Чотири місяці ЗС РФ намагалися прорватися на територію заводу, але більшість були знищені, дезертирували або здалися в полон.
Україна утримує військовополонених із РФ: чим вони харчуються і як працюють?
Останні офіційні дані щодо витрат України на утримання військовополонених Міністерство юстиції озвучувало в березні 2023 року. За словами заступника голови відомства Олени Висоцької, на одного військовополоненого окупанта витрачали приблизно 10 тисяч гривень на місяць. У цю суму входили забезпечення їжею, одягом, медикаментами, облаштування табору, зарплати персоналу, охорони, конвою і комунальні витрати.
Рівень витрат можна порівняти з утриманням українського ув'язненого в СІЗО: на місяць на нього йде близько 11 тисяч гривень. Сюди також входять усі адміністративні витрати.
Російських військових утримують у спеціальних таборах згідно з нормами Третьої Женевської конвенції "Про поводження з військовополоненими", розповідає Фокусу представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко.
Росіян забезпечують триразовим повноцінним харчуванням і кваліфікованою медичною допомогою. Також вони мають право отримувати посилки і зв'язуватися з родичами поштою.
За словами Яценка, в Україні діють чотири табори для полонених окупантів. Скрізь за ними спостерігають працівники Червоного Хреста та ООН.
Усі військовополонені можуть працювати за 6-ти денним робочим графіком і отримувати чверть швейцарського франка, близько 10 гривень на день. Здебільшого полонені зайняті на слюсарних і столярних роботах. Ті, хто має офіцерські посади, пишуть прохання і також отримують право на роботу, щоб не сидіти цілий день на самоті й без діла.
Женевська конвенція зобов'язує, щоб у таборі були магазини, продукти в них закуповують на прохання полонених. Витрати на харчування порівняно з попередніми роками не змінилися — сума не перевищує 10 000 гривень на місяць.
Яценко констатує збільшення кількості полонених після початку військової операції в Курській області: це дасть змогу Києву розширити обмінний фонд і вести переговори з агресором на пріоритетних умовах.
Російська сторона вважає за краще міняти тих, хто нещодавно потрапив у полон ЗСУ, а в Україні є ті, які вже понад два роки сидять у полоні, констатував представник штабу.
"Вочевидь у РФ уже забули про них, а нам невигідно їх утримувати. Краще обміняти їх і повернути додому українських військових", — резюмує він.
Нагадаємо, нещодавно окупанти заявили про захоплення в полон бійців 1-го окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла в районі Вугледара. Командир 108-го окремого механізованого батальйону "Вовки Да Вінчі" Сергій Філімонов у відповідь сказав, що за весь бойовий шлях батальйону ще нікого не вдалося захопити в полон.
Фокус раніше писав, що бійці Нацгвардії захопили в полон на Харківському напрямку вагнерівця, який брав участь у поході екс-глави угруповання бойовиків Євгена Пригожина на Москву.