Пошук позаземного життя: відповідні світи можуть бути на околиці Сонячної системи

Супутники Урану є перспективним напрямом пошуку світів, куди в майбутньому могло б "переїхати" людство, коли розпечене Сонце змусить нас шукати новий будинок на теренах Всесвіту.

Вчені-планетологи все частіше закликають направити місію в маловивчений регіон Сонячної системи – до Урану та його супутників, щоб з'ясувати, наскільки вірні їхні гіпотези про те, що ці світи на околиці Сонячної системи можуть бути придатними для життя.

Про це пише Space.

Астробіологи вважають, що ряд ознак вказує на наявність у супутників Урану внутрішніх рідких океанів, хімічний склад яких підходить для зародження та існування життя. І хоча ці світи знаходяться за межами так званої "зони проживання" (оптимальній відстані від зірки, де рідка вода може існувати на поверхні світу, що раніше вважалося необхідною умовою для життя), гіпотетично форми життя могли б існувати за рахунок механізмів метаболізму, схожих на ті, які використовують відомі нам істоти, що живуть на дні океанів Землі.

Відправлення космічного корабля до супутників Урану дозволило б зібрати інформацію про еволюцію цих світів та їхню придатність для проживання, а також, можливо, отримати підтвердження про існування на них життя.

Ознаки внутрішніх океанів на супутниках Урану

Група вчених проаналізувала за допомогою комп'ютерного моделювання дані про п'ять найбільших супутників Урана — Аріеля, Умбріеля, Титанії, Оберона і Міранди, — зібраних космічним зондом NASA Voyager 2, який пролетів повз систему Урану в 1986 році. Результати аналізу показали, що в глибині чотирьох з них, крім Міранди, можуть бути рідкі океани води, "заховані" під крижаною поверхнею.

Величезна відстань від системи Урана до Сонця унеможливлює існування рідкої води на поверхні цих небесних тіл. Але якщо в їхньому ядрі відбувається розпад радіоактивних елементів, він може бути достатнім джерелом тепла для виникнення та підтримання життя. Існують також ознаки, що Міранда та Аріель були геологічно активними в період приблизно від 100 млн до 1 млрд років тому.

Чи придатні супутники Урану для життя

У науковій спільноті вважають місію до Урану та його супутників перспективним напрямом для пошуків позаземного життя та світів, що підходять для колонізації людством у майбутньому. Однією з областей дослідження буде вивчення внутрішніх теплових умов на супутниках Урану, аби зрозуміти, наскільки вони придатні для життя.

Відомо, що на Землі одноклітинні організми можуть існувати за температури мінус 20 градусів за Цельсієм. У ще холодніших умовах живим істотам стає набагато складніше підтримувати метаболізм і отримувати енергію з навколишнього середовища.

Температура на поверхні супутників Урану коливається від -213 до -193 градусів Цельсія, але цілком можливо, що в глибині температура значно вища, а умови придатні для життя.

Другим важливим фактором є солоність води. Нині вчені вивчають земні мікроорганізми, щоб з'ясувати межу вмісту солі у воді, за якої може існувати життя. Надалі отримані результати порівняють, щоб оцінити "гостинність" океанів на супутниках Урану.

Доступ до хімічної енергії – ще одна частина головоломки виживання. Будь-яке гіпотетичне життя на супутниках Урану має виживати за відсутності доступу до сонячного світла. Отже, цим формам життя потрібне постійне джерело хімічної енергії. Земні глибоководні форми життя, наприклад, використовують хемосинтез – процес отримання енергії з неорганічних хімічних реакцій для виробництва їжі.

Для підтримки життя, яким ми його знаємо, цим світам-океанам знадобляться "будівельні блоки життя" — такі елементи, як вуглець, водень, азот, кисень, фосфор та сірка. І навпаки, токсичні елементи, такі як миш'як, будуть перешкодою для існування життя.

Відповідей на ці питання вчені поки що не мають, але місія в систему Урану могла б дати підказки про потенційну життєдіяльність його супутників і зрозуміти процеси, які призвели до формування та еволюції цих крижаних оаз.