В США таки є наша культурна амбасадорка. І це не Аліна Гросу. А хто?

Після того, як спалахнув скандал з непорозумінням щодо нібито «посади» співачки Аліни Гросу в Нью-Йорку, а також після викриття фейковості і самої «посади»,і персони, яка Аліну Гросу на неї «призначила», ми подумали: «А справді, як українську культуру представляють дотичні до неї наші біженці в різних країнах світу? І чи багато самозванців та кринжі?».

Підозрюємо, що відповідь на останнє питання — «так». Просто про це тихо перешіптуються в українських комьюніті, або (що ще гірше), просто не здогадуються. Тож, як в тому анекдоті: «Мені пісні "Бітлз" не подобаються, вони співати не вміють. Я сам їх не чув, але мені сусід наспівав». Десь так, буває, наші там наспівують.

Під час нашого «розслідування» щодо Сіми Карєтної, яка урочисто проголосила Аліну Гросу «представницею української культури в колах мера Нью-Йорка», ми, нагадаю, отримали коментар від неї самої. В ньому пані Сіма прозоро натякала, що протягом тих років, що вона живе в Нью-Йорку, багато хто там представляв українську культуру. Але всі були якісь, на думку Сіми Карєтної, підозрілі (щодо повноважень і підозрілості самої Сіми наполегливо рекомендуємо почитати в нашому матеріалі «Розслідування сторіччя...»).

Серед цитат пані Карєтної є зокрема і така: «Є й ті, хто дезінформує аудиторію, називаючи себе посланцями української культури від мера, амбасадорами Харкова в Нью-Йорку (такої ролі немає — іноземні міста в Нью-Йорку не представляють), заслуженими артистами України тощо. Особливо коли вони такими не є. Це шахрайство».

Очевидно, що героїня нашого матеріалу натякає на когось конкретного.

І цей «хтось конкретний» нам написав! Точніше, написала.

На відміну і від Аліни Гросу, і від Сіми Карєтної, у Вікторії Вєннікової, представниці харківської громади в Нью-Йорку, навіть посвідчення є.

Більше того, про існування такого статусу (а це не посада, це саме статус) знають навіть наші дипломати (так буває, уявіть!). Ось наприклад, лист-подяка від постійного представника України при ООН Сергія Кислиці до Вікторії Вєннікової.

Зважаючи на те, що побічно ми стали майданчиком, де сумнівна персонажка звинуватила людину в шахрайстві, вважаємо, що не зайвим буде дати можливість Вікторії Венніковій довести протилежне. Тим більше, що в нас тепер тих документів і доказів, як у слідчих прокуратури в багатотомній справі, — на всі життєві випадки.

Пише, значить, пані Карєтная, що «оті всі незрозумілі харківські представниці не є заслуженими артистками»? Ось, будь-ласка:

Ми поговорили з Вікторією Венніковою. І вона розповіла, що камінь спотикання в цьому протистоянні вельми активної персонажки, Сіми Карєтної, зі статусом Вікторії полягає в тому, хто співатиме на прийомі у мера Нью-Йорка. 

Нам стало цікаво, що ж це за івент, як він проходить і чому за місце співачки на ньому здійнялась боротьба. А також який вплив на це має пані Карєтная.

Зі слів Вікторії Веннікової — це щорічний прийом у мера Нью-Йорка, присвячений Східній Європі. Туди запрошуються місцеві політики, бізнесмени і меценати (а також Сіма Карєтная та ті, для кого вона змогла наколядувати додаткові запрошення, у цьому випадку — Аліна Гросу та її чоловік – російський актор).

Там немає окремого представлення різних країн Східної Європи у вигляді якихось виступів. Немає ніякого «концерту». Вікторія Веннікова співала лише одну пісню. Більше ніхто не співав. І от саме на цей «слот» дуже мітила Аліна Гросу, судячи з усього. Уточню вкотре, що Гросу співала і «отримувала посаду» від Карєтної на зовсім іншій події.

Тепер щодо статусів, представлення України та зборів. Не секрет, що найбільші суми збирають зірки, які виїжджають з України з великими турами, роблять під час виступів аукціони і потім з цими грошима повертаються в Україну.

Але давайте не забувати, що є й інші, значно менші події, але більш регулярні. На них теж збирають донати. І саме там Україну представляють ті, хто виїхав з країни з початком повномасштабки. 

Харківська амбасадорка Вікторія Венникова каже, що на таких івентах виступає регулярно.

Ми поцікавились в міськраді Харкова, що ж це за ініціатива. Радниця Харківського міського голови і депутатка міськради Тетяна Столяренко розповіла, що вона запропонувала це раді, в мерії розробили положення, оголосили конкурс, отримали заявки, провели співбесіди з кандидатами і обрали кількох амбасадорок. Мерія сконтактувала з українськими консульствами, щоб повідомити їх про свою ініціативу. 

Таке саме «амбасадорство міст» є у Вінниці та Львові. Тетяна Столяренко розповіла, що зараз вже й інші міста консультуються з ними щодо положень такої ініціативи.

Ця історія — лише приклад. І завдяки скандалу з Аліною Гросу ми про це згадали і заговорили. Українці наразі розкидані по всьому світу. В тому числі діячі культури (ми зараз не говоримо про медійних персонажів, кістки яким ми всі вже неодноразово перемили). І хто саме і як саме співає, малює, читає чи пише про Україну в місцевих ком'юніті, знати цікаво. Особливо коли Україна далеко і за тисячі кілометрів від неї можна назватися ким завгодно — аби переконливо звучало. Але, на щастя, люди вигадали інтернет.