На дні Арктики заховані дивні крижані структури: щось залишило їх там нещодавно

Більша частина поверхні нашої планети вкриває океан, він також є одним із найбільш маловивчених місць на Землі — за весь час ученим вдалося картувати лише малу його частину. У новому дослідженні міжнародна група дослідників використовувала передові підводні технології, що дало їм змогу вивчити й зареєструвати зміни ландшафтів, прихованих під водою, пише SciTechDaily.

Дослідження були зосереджені на віддаленому регіоні Арктики та вивчали ефекти танення вічної мерзлоти та утворення нового льоду. За словами дослідників з Дослідницького інституту акваріума затоки Монтерей (MBARI), вони з колегами виявили великі підводні крижані утворення вздовж краю канадського моря Бофорта у віддаленому регіоні Арктики.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Автори дослідження зазначають, що їм також вдалося розкрити раніше невідомий процес, що сприяє безперервному формуванню підводної вічної мерзлоти. Раніше вчені спостерігали величезні кратери на морському дні в цій області, які приписують таненню стародавньої вічної мерзлоти, що знаходиться під водою. Команда досліджувала схили цих кратерів, у результаті чого їм вдалося спостерігати відкриті шари підводної вічної мерзлоти.

Цікаво, що нещодавно виявлені шари льоду не є тим самим, що й давня вічна мерзлота, яка утворилася під час останнього льодовикового періоду. Ба більше, вчені вважають, що ці структури насправді були створені в сучасних умовах. Дані вказують на те, що лід утворюється, коли глибші шари стародавньої підводної вічної мерзлоти тануть, створюючи солонуваті ґрунтові води, які підіймаються і знову замерзають у міру наближення до морського дна, де температура становить приблизно -1,4 градуса за Цельсієм.

Дослідники вважають, що складна морфологія морського дна в цьому регіоні Арктики не тільки розповідає історію, що включає танення давньої вічної мерзлоти, яка роками була занурена під воду, але також описує і деформацію сучасного морського дна. Це відбувається, коли вивільнена вода знову замерзає.

Попередні дослідження вже показали, що рівень світового океану значно піднявся після останнього льодовикового періоду, внаслідок чого вічна мерзлота занурилася під воду на арктичному шельфі. Сьогодні основа цього масиву стародавньої вічної мерзлоти повільно нагрівається і відтає через тепло, що виходить від Землі. Автори дослідження вважають, що старіші й повільніші кліматичні зрушення насправді відповідальні за танення цієї підводної вічної мерзлоти, а зовсім не антропогенна зміна клімату.

Коли тала вода мігрує на більш холодне морське дно, вона замерзає, а лід, що замерзає, виштовхує хребти й пагорби. Морська вода просочується в бульбашкову поверхню морського дна, розтоплюючи крижані шари та залишаючи після себе величезні карстові вирви. Динамічна взаємодія між великими змінами солоності та невеликими змінами температури поблизу морського дна приводить у рух цей процес.

Вчені також провели ізотопний аналіз цих утворень і зразків навколишніх донних відкладень, який підтвердив, що лід утворився з солонуватих ґрунтових вод, створених частково таненням стародавньої вічної мерзлоти, що підіймається через морське дно. Автори дослідження зазначають, що результати їхньої нової роботи, по суті, перевертають наше розуміння підводної вічної мерзлоти як такої, а також процесу її формування і танення.

Раніше припускали, що підводна вічна мерзлота є не більше ніж нагадуванням про останній льодовиковий період, але тепер нові результати вказують на те, що це зовсім не так.

Раніше Фокус писав про те, що Антарктида стрімко озеленюється: площа, покрита мохами та рослинами, збільшилася на 1000%.