3 жовтня в кінотеатрах стартував показ британського фільму жахів з елементами сатири, та ще й у форматі «знайдений кадр» — «Маєток привидів» (не плутати з торішнім діснеївським «Маєтком з привидами»). З цікавих фактів — стрічку фільмували на iPhone, а одним з виконавчих продюсерів тут значиться сам Ієн Мак-Келлен, який вже неодноразово співпрацював з англійським режисером Метью Батлером-Гардом та додаткових представлень не потребує. З актуальних — в огляді нижче будемо розбиратися, чи варто глядачам звертати свій погляд у бік цього малобюджетного кіно.
Плюси:
присутність натяків на справді щось цікаве і лячне; одна коротенька, але класна сцена; з технічного боку, враховуючи обмежений бюджет, пристойне виконання;
Мінуси:
фільм майже не працює у заявленому жанрі жахів; чітких відповідей на свої запитання глядач ризикує не отримати; співпереживати персонажам тут навряд чи виникне бажання;
«Маєток привидів» / Dagr
Жанр фольк-горор, знайдений кадр
Режисер Метью Батлер-Гарт
У ролях Еллі Даклс, Різ Моріц, Торі Батлер-Гарт, Метт Барбер, Емма Кінг, Ґрегем Батлер, Гетті Чапман, Лука Томпсон
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
Дві молоді дівчини Теа та Луїза вирішили присвятити своє життя робінгудству у режимі онлайн — вони ведуть блог про те, як грабують багатіїв (чи можна вважати повноцінним пограбуванням, наприклад, крадіжку вази?), а вторговані кошти віддають тим, хто цього потребує. З одного боку, мотиви у подружок ніби й благородні, та з іншого — чи справді вони керуються суто високими моральними принципами, не маючи якоїсь особистої вигоди з тої діяльності?
Наразі дівчата, видавши себе за працівниць кейтерингової служби, прямують у якусь віддалену уельську глушину, що була обрана як місце знімань нового рекламного ролика. Там вони планують присвоїти усе, що попадеться під руку — реквізит, костюми, дороге знімальне обладнання тощо. Але прибувши в пункт призначення, юні ненависниці капіталізму поступово усвідомлюють, що тут трапилося щось жахливе. А може, усе це лише постановка, злий жарт досвідчених рекламників?
Під час перегляду «Маєтку привидів» зовсім не важко визначити, звідки ростуть ноги у цього звіра — в першу чергу на розум приходить культова «Відьма з Блер: Курсова з того світу», з якої новинка бере приклад та на яку прямо посилається.
В далекому 99-му стрічка була знята за сущі копійки, але у підсумку зібрала величезну касу та стала популяризатором та еталоном жанру found footage, який продовжує активно використовуватися кінематографістами аж до сьогоднішнього дня. Причини його популярності очевидні: виробництво не вимагає великих бюджетів, а розвиток цифрових технологій сприяє тому, щоб кожен охочий міг взяти у руки айфон та створити свій шедевр.
На жаль, попри певні позитивні моменти, в цілому «Маєток привидів» важко назвати тим проєктом, який щиро хочеться порекомендувати. Справа навіть не у скромному бюджеті, що, знову ж таки, в рамках жанру — абсолютна норма. Проблема у тому, що фільм становить якісь обережні уривки ідей і натяки — чи то на сатиру, чи на горор про зловісну сутність, чи на таємничу сільську міфологію, замість того, щоб повноцінно реалізувати хоч якийсь з цих складників.
У першій половині скромної за своїм хронометражем картини автори знайомлять глядачів з персонажами, і тут вряди-годи зчитуються нотки сатири стосовно блогерок, які поводять себе надзвичайно дратівливо. Власне, саме цей фактор і виходить на передній план; а й справді — кого з нас хоч раз не дратували молоді адепти блогерства якимись витівками чи дивацтвами.
Паралельно цій сюжетній лінії розгортається ще одна, власне, — знімання рекламного ролика, і судячи з того, що вони фільмують — не надто винахідливого. Втім, саме цей елемент виглядає як ковток свіжого повітря, адже тоді оповідання пропонує розвиток у напрямку «знайдений кадр всередині знайденого кадру». Це дійсно цікаве рішення, що підсилює градус глядацької залученості, однак воно не спроможне виправити загальне сумне становище.
У кульмінації обидві сюжетні лінії зіллються в одну, та й тут творцям запропонувати нічого, окрім як марної біганини у темному лісі. Таким сьогодні нікого не здивуєш і вже точно не налякаєш.
В контексті лячних епізодів «Маєток привидів» ледве спроможний дати якість. За увесь фільм хоч якесь враження справляє лише одна-єдина коротка сцена, коли перед глядачем постає заявлений у назві привид. Та й спрацьовує цей момент не завдяки моторошному вигляду нечисті, що насправді не так, а саме через свою динаміку та грамотно зафільмовану «зустріч» з потойбічним злом, підкріплену нав’язливими, але доречними звуковими ефектами.
В усьому іншому доведеться нудьгувати, особливо досвідченим шанувальникам жанру. Творцям не вистачило ані винахідливості, ані бюджету, щоб витиснути з цього задуму щось дійсно вартісне.
Режисер Метью Батлер-Гарт, за прикладом іншого англійського кінематографіста Пола В. С. Андерсона, протягує у кожен свій фільм дружину Торі Батлер-Гарт. Але цим його радощі, мабуть, і обмежуються: тут йому не вистачило грошей навіть на епізодичного немитого діда, який просто таки напрошувався у сцені зупинки під час подорожі блогерок. Таких персонажів родом з забутої Богом глушини нерідко можна зустріти у слешерах, де вони, наприклад, вказують молодим героям дорогу, а потім проводжають приречених поглядом, у якому читається «дарма ви туди їдете, дітлахи».
«Маєток привидів» — на рівні натяків справді інтригує, але так і не може визначитися, що з цими ідеями робити та як їх гармонійно поєднати. «Ти для нього лише кров» — сповіщає нам зловісний офіційний постер з черговим натяком на щось жахливе. Та після перегляду сприймається цей вкид на рівні не потужнішому, ніж комариний укус.
Висновок:
«Маєток привидів», на жаль, не виходить за рамки типового фільму у жанрі found footage, хоча певні передумови для цього були.