У Тунісі завершуються вибори, офіційні результати будуть за три дні, але вже практично відомі

У Тунісі завершуються президентські вибори. Офіційні результати буде оголошено протягом трьох днів після виборів, однак, як очікується, перемогу на них здобуде чинний президент Каїс Саїд, якого прихильники вважають рятівником, а критики - автократом, повідомляє BBC.

Опозиція вважає, що голосування не було вільним. Усі основні опоненти чинного президента Каїса Саїду або заарештовані, або не допущені до участі у виборах. Найбільша опозиційна партія країни «Еннахда» напередодні заявила, що її провідних членів заарештовують у небачених раніше кількостях.

Понад десять політиків висунули свої кандидатури на виборах президента Тунісу, проте виборча комісія затвердила тільки двох. За даними Human Rights Watch, влада усунула від участі у виборах ще вісьмох потенційних кандидатів, порушивши проти них кримінальні справи та ув'язнивши. Одного з опонентів чинного президента Каїса Саїда, Аячі Заммеля, всього за п'ять днів до голосування було засуджено до 12 років в'язниці «за фальсифікацію документів».

Саме в Тунісі наприкінці 2010 року почалася «арабська весна» - серія повстань проти автократичних правителів у Північній Африці та на Близькому Сході. У 2011 році під час масових протестів у Тунісі повалили президента Зін аль-Абідіна Бен Алі, який перебував при владі понад два десятиліття, і йому довелося тікати до Саудівської Аравії.

Туніську революцію 2011 року часто називають єдиним успіхом «арабської весни» в регіоні, але економічної або політичної стабільності в країні домогтися поки так і не вдалося.

Каїс Саїд був обраний президентом Тунісу 2019 року, а два роки по тому розпустив парламент, звільнив прем'єр-міністра і зосередив владу у своїх руках. «Ми ухвалили ці рішення... доти, доки в Тунісі не відновиться суспільний мир і доки ми не врятуємо державу», - пояснював тоді свої дії президент.

Сара Йеркес, старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир, що спеціалізується на Близькому Сході, сказала, що Саїд «довів політичну і правову ситуацію до такої міри, що конкурентів у нього немає - він єдиний життєздатний кандидат».
Під час передвиборчої кампанії не було ні мітингів, ні публічних дебатів, і майже всі агітаційні плакати на вулицях закликали голосувати за Саїда.

Останніми тижнями люди не раз виходили на вулиці столиці Тунісу, щоб висловити протест проти президента Саїда і вимагати проведення вільних і чесних виборів.

Саїд - відомий учений-правознавець. Перемігши на виборах 2019 року і набравши понад 70% голосів, він пообіцяв «новий Туніс». Раніше він представляв ширші верстви населення країни, а не еліту, і обіцяв боротися з корупцією та поставити на ноги економіку Тунісу.
Саїд користувався величезною підтримкою, особливо серед молоді. Після революції 2011 року Саїд увійшов до експертного комітету з підготовки проєкту нової конституції, яка була ухвалена 2014 року. Саме ця діяльність багато в чому допомогла йому перемогти на президентських виборах 2019 року, в яких він брав участь як незалежний кандидат.

Але 2021 року він розпустив парламент і взяв виконавчу владу у свої руки. Саїд заявив тоді, що сам займеться порядком денним уряду за допомогою нового глави кабміну. Однак політичні сили Тунісу розцінили дії президента як держпереворот і перший крок до диктатури.

За час правління Саїда Туніс опустився з 53-го на 82-ге місце в індексі демократії, який складає Economist Intelligence Unit. Крім того, Саїд відзначився своїми расистськими поглядами на чорношкіре населення Тунісу, сказавши, що вони змінюють демографію.

Країна також стала ключовим перевалочним пунктом для мігрантів, які прагнуть потрапити до Європи. За даними ООН, щонайменше 12 тисяч мігрантів, які дісталися берегів Італії минулого року, прибули з Тунісу. Побоюючись подальшого припливу мігрантів, Європейський союз уклав угоду з Тунісом, виділивши країні 118 млн доларів на зміцнення кордонів. Однак пізніше Саїд зібрався повернути цю суму, сказавши, що «така благодійність принизлива».

Ще одним наслідком консолідації влади в руках президента стала дедалі більша політична апатія населення: торік на виборах до парламенту в голосуванні взяли участь лише 11% населення.