"Я не поїхав до Сирії, не поїхав до Конго": "Джекі" зі США розповів, чому він від 2022 року захищає Україну

Джон Робертсон від 2022 року захищає Україну.

1 жовтня в Україні відзначають День захисника, День козацтва, День УПА, Покрови та день православної церкви України. На десять хвилин у цей день зупинилися центральні вулиці міст.

На Хрещатику лунав гімн, водії виходили з машин, перехожі зупинялися на мить, аби згадати, завдяки кому ми попри третій рік російської агресії, живемо у наших мирних містах та маємо головне - свободу. Кияни в цей день чули також - дзвони Софії. Бив у них у пам'ять про загиблих побратимів Джон Робертсон, американець з українським серцем, що вже третій рік боронить україну пліч-о-пліч з українськими воїнами.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Неллі Ковальської. 

1 жовтня на дзвінницю Софійського собору піднявся захисник Джон із позивним "Джекі". Вдарити в Софійські дзвони на честь захисників та у пам'ять про загиблих – було його мрією.

Про "Джекі" ТСН розповіли співробітники Софії. Він був серед військових на одній з екскурсій. Багато роздивлялся, слухав, перепитував і не приховував свого захоплення. Аж раптом – попросив дозволу помолитися.

"Я молюся за те, аби ти дав моїй нації, Америці, сили підтримувати Україну у її боротьбі за свободу", - сказав він. 

Він почав рідною англійською, згодом перейшов на українську: "Україна, свята мати героїв, зійди до серця мого шумом вітрів кавказьких, шумом карпатських ручаїв, завойовників батька Хмеля, тріумфом і гуркітом гармат революції, радісним гомоном Софійських дзвонів". 

Це – молитва українського націоналіста. Джекі вивчив її в Третій штурмовій бригаді, де нині б'ється пліч-о-пліч з українцями.

"Джекі" родом з Каліфорнії, професійний військовий і інструктор. Він приїхав до України у березні 2022 року, добровольцем, після заклику українського президента приєднуватися до інтернаціонального батальйону.

"Я не поїхав до Сирії, не поїхав до Конго. Але коли я побачив, яку відсіч ви дали росіянам у лютому… Всі аналітики казали, що ви не маєте жодних шансів, що ви приречені. Але ви протистояли цьому гіганту, другій армії світу і тут, в Києві ви перемогли росіян. Тоді я зрозумів, що світ зобов’язаний вам допомагати", - каже він. 

"Джекі" купив квиток на літак до Румунії, там він придбав машину та прибув до України. Каже, тоді дивувався і захоплювався на кожному кроці.

"Коли в мене з'явилась можливість виходити в місто, бачити Київ, десь вже у квітні, я був дійсно шокований людьми у місті. Тоді не було палива і до заправок вишиковувалися черги, іноді у кілька кілометрів. Ми, як військові, проходили без черги і мене страшенно вражало те, що у цих чергах не було конфліктів, ніхто не боровся один з одним за цей бензин. Я не бачив в жодній культурі до того аж такої солідарності та соціальної відповідальності. Головна причина того, що я б’юсь поруч з вами аж до сьогодні, є те, що українці – саме такі", - каже військовий. 

В ті перші дні, під час оборони Києва, Джекі – був поранений. Під час реабілітації їздив додому – єдиний раз за ці два з половиною роки побачив родину – батьків та сестер. На його формі – шеврон рідної Третьої штурмової бригади поруч з українським та американським прапорами. Він вивчає українську історію та багато читає.

ТСН та "Джекі" зупиняється біля копії меча Сагайдачного, яку два роки тому доставили до Святої Софії з затопленого флагмана. Цей меч – свідчення великих перемог минулого і символ майбутньої перемоги.

Після того, як військовий бив у дзвони, "Джекі" спукається і розповідає про свої думки у ту мить. 

"Я молився за своїх загиблих побратимів, за американців, що загинули тут, зокрема. Вони віддали все, що в них було за українську свободу, але це не тільки українська свобода. Ви – символ незалежності для всього світу. Тому ми не можемо вас покинути, ми маємо допомагати і робити все більше і більше для вас", - каже він.