З 17 жовтня в кінотеатрах стартував показ науково-фантастичної пригодницької анімації «Дикий робот», сюжет якої заснований на однойменній дитячій книжці 2016 року американського письменника та ілюстратора Пітера Брауна. У рецензії нижче розповідаємо, чому ця яскрава і захоплива стрічка від студії DreamWorks — чудовий привід гарно провести час для усієї родини.
Плюси:
емоційно потужне, захопливе анімаційне кіно; історія з простими, але правильними посилами; оповідання насичене цікавими персонажами з розвитком характерів; актуально для будь-якого віку; барвиста стильна анімація; дотепний гумор;
Мінуси:
якісь крихітні сценарні шорсткості, на які зовсім не хочеться звертати увагу;
«Дикий робот» / The Wild Robot
Жанр анімація, наукова фантастика, пригоди
Режисер Кріс Сандерс
Ролі озвучили Люпіта Ніонго, Педро Паскаль, Кіт Коннор, Бун Сторм, Білл Наї, Стефані Сюй, Метт Беррі, Вінг Реймс, Марк Гемілл, Кетрін ОГара, Александра Новель, Рафаель Алехандро, Ді Бредлі Бейкер
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb, офіційний сайт
Усе вказує на те, що світ пережив глобальну катастрофу. Під час перевезення партії роботів-помічників від компанії Universal Dynamics відбувається шторм, і вантажний корабель зазнає аварії на безлюдному острові. З усіх машин, що знаходилися на судні, вціліти вдається лише роботу ROZZUM Unit 7134, або просто Роз, що спілкується жіночим голосом. Проблема у тому, що єдині, кого вона зустрічає на своєму шляху — це різноманітна звірина — від ховрахів до лютого ведмедя. І кожна її спроба покращити життя диких мешканців лісу призводить до маленьких катастроф.
Після не дуже приємної зустрічі з грізлі трапляється нещасний випадок, внаслідок якого на Роз звалюється відповідальність за гусенятко, яке щойно вилупилося. Зустрівши на своєму шляху лиса Фінка, котрий спочатку планував поласувати пташеням, але змушений був відмовитися від свого задуму, Роз береться за опіку малечі. Але вона ще не підозрює, наскільки важким виявиться це завдання, адже пташеня потрібно навчити плавати, та головне — літати, причому встигнути треба до осінньої міграції.
Над «Диким роботом» працював Кріс Сандерс, за плечима якого такі хіти, як «Ліло і Стіч», «Як приборкати дракона» та «Сімейка Крудсів», і цим новим проєктом постановник і сценарист вкотре підтверджує своє реноме надзвичайно талановитого, видатного автора анімаційного кіно. Перегляд його нового мультфільму — це не тільки суцільне задоволення для глядачів будь-якого віку, але й джерело виключно теплих, позитивних емоцій, яких сьогодні усім нам так не вистачає.
Взагалі, такі проєкти, як «Дикий робот» нині на вагу золота. Вони здатні буквально заряджати позитивною енергією і дати ті емоції, яких ми потребуємо. Поки прокат і стримінги насичені низькобюджетними другосортними горорами та іншим кінематографічним сміттям, такі мультфільми буквально лікують душу. Враховуючи наші сьогоднішні реалії, цей фактор ледь не найважливіший з позиції функцій, які виконує кіно.
У тутешньому сюжеті знайшлося місце і бобру, і добру; власне, він суцільно становить урочистість добра, і лишитися байдужим тут рішуче неможливо. Так, сама історія не блищить позамежною оригінальністю чи принципово свіжими ідеями, але вона бере найкраще з попередніх напрацювань і робить з них настільки гармонійне і правильне поєднання, що залишається тільки розслабитися і отримувати задоволення.
З самого початку, коли робот тільки ступає на землю острова і заробляє репутацію «монстра», якого всі жахаються, відчувається алюзія на страх людства перед новітніми технологіями, зокрема, штучним інтелектом. Згодом мінісюжет про зворушливу дружбу самотнього ВОЛЛ·І і таргана буде викручений на можливий максимум, тільки замість комахи, здатної нібито пережити ядерний удар, тут фігурує хитрий, але такий харизматичний лис на кшталт того, що був у «Зоотрополісі».
Малоймовірна ж компанія аутсайдерів, що складається з дитинчати та хижака, який спочатку планував того зжерти, відсилає до шедевра анімації минулого — «Льодовикового періоду». Варто згадати й про «Гидке каченя», чий вплив також відчувається неозброєним оком. В якийсь момент у кадрі з’явиться машина прямо з «Матриці», а тутешній робот не тільки усвідомить, «чому ми ̶п̶л̶а̶ч̶е̶м̶о̶» відчуваємо любов до близьких і рідних, а й зрештою сам її відчує. Це, власне, і підштовхне до роздумів про складнощі батьківства та, зокрема, материнства — теми, яка проходить тонкою червоною ниткою крізь сюжет.
Якщо не брати до уваги рясний дощ з єнотів, Сандерс по суті перемішав все те, що ми вже десь бачили, або принаймні про що чули раніше. Але зробив це настільки якісно і гармонійно, що звертати увагу на прояви вторинності чи сценарні шорсткості не виникає жодного бажання. При цьому захоплива і зворушлива історія підкріплюється дотепним гумором та стильною, стилізованою під старомодну ручну мальовку анімацією, котра приємно пестить око.
«Дикий робот» — той незабутній острівець радості, добра і ескапізму, на який не те що варто, а життєво необхідно потрапити, бажано всією родиною. Можливо, комусь навіть знадобляться носовички, адже емоційний сплеск гарантований. Беззаперечно, це одна з найкращих стрічок поточного, не надто врожайного на видатне кіно року.
Висновок:
«Дикий робот» ризикує стати справжньою класикою анімації. Усі батьки, обов'язково подаруйте своїм дітям цю радість.