На Чернігівщині під обстрілами збирають гарбузове насіння

У селі Архипівка, що за два кілометри від кордону з рф, насіння вибирають під звуки обстрілів та поки над городами літають російські дрони. Про це повідомляє Суспільне, пише agronews.ua.

Микола Зверьок займається вирощуванням гарбузів. Насіння потім продає. Каже: через бойові дії до села не доїжджають “швидка”, рятувальники та працівники електромереж, проте закупівельники їдуть.

“Бояться не бояться, але ж це заробіток кожного. Приїздить закупівельник: зважили, відрахували – і все, можна їхати відпочивати на курорти”, — каже Микола.

Посеред городу Миколи та Олени Зверьок, де зараз росте хрін, весною застрягли два снаряди від “Граду”, які не розірвалися.

“Тут весною ось такі тумби стирчали з «Граду». Потім ідемо, корів подоїли, уже «градин» тих немає. Кажу, давай гарбузи садити, бо город удобрений був”, — каже Олена.

Чоловік розповів: гарбузи на його городі виросли без використання хімічних добрив. Для згрібання гарбузів чоловік сам зробив знаряддя.

“Волокуша для згрібання гарбузів у валки, у рядки. Топка: сюди дрова, всередині бочка, а зверху, там всередині, решето. Ворочалка”.

Микола додає, придбав би новий комбайн для гарбузів, який коштує сто тисяч гривень, якби не війна. Тому наразі насіння з гарбузів збирають жінки.

“Гупає часто. Я приїхала, я трошки далі (живу — ред.), а вони зовсім сюди – (ближче — ред.)до обстрілів”, — додає місцева жителька Світлана Гармай.

“Дуже страшно: дрон летить, ми вибираємо насіння. Мені здається, він зараз тут впаде, я скоренько… Ні, пролетів далі. І далі вибирали”, — каже місцева жителька Олена Зверьок.

Гарбузове насіння — сезонний заробіток для цих людей. Через бойові дії частина жителів прикордонної Архипівки виїхали. Ті, хто залишились, підтримують одне одного.

“З дівчатами, з колективом поспілкуємося, музику послухаємо, проблеми свої повирішуємо. Я, наприклад, подрузі приїхала допомогти, вона мені допомагала, так одна одну виручаємо, одна одній допомагаємо”, — каже Світлана Гармай.

Щоб вибрати відро насіння, кожна з жінок витрачає до півтори години. Світлана каже, вже руки «набили».

“Вміємо швиденько. Працюємо в рукавичках, бо дуже пальчики лускаються. Але все одно руки мокрі. День повибираєш — треба тоді йодом примочувати. Труд це тяжкий, то так здається, що сидиш — нічого не робиш”.

Працюючи від шести до восьми годин на день, кожна жінка збирає до п’яти відер насіння. Зібране — висушують та продають. Ціна, за якою закупівельники приймають насіння, цієї осені коливається, каже Микола.

“Наприкінці серпня почали збирати, то перший тиждень була по 95 гривень, це у нас брали. Потім через тиждень скинули – 88. Але остання ціна, уже тижні два до нас не їздили, десь — 86-84 гривні”.

Перегляди: 0