Археологічні відкриття показують, що наскельні малюнки із зображенням свиней-оленів з'явилися ще близько 40 000 років тому.
Земля є домівкою для неймовірної кількості тварин: деякі з них давно вимерли, а інші досі процвітають. Наприклад, дивовижні свині-олені з п'ятачками й рогами, які відокремилися від своїх предків-свиней між 26 і 12 мільйонами років тому після того, як опинилися в ізоляції на Сулавесі через підняття рівня світового океану наприкінці останнього крижаного періоду, пише Live Science.
Відмінною рисою цього дивовижного виду є зуби, схожі на бивні. Подібно до людських нігтів і волосся, вони продовжують рости протягом усього життя, а часом навіть можуть вростати в череп. Зуби, що виступають із верхньої частини морди, виглядають як роги оленя, звідси й назва бабірусси: слово babirusa малайською мовою означає "свиня-олень". Однак іноді представників цього виду також називають "доісторичними свинями", оскільки вони з'являються на наскельних малюнках віком близько 40 000 років тому.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Відомо, що цей вид мешкає на острові Сулавесі та сусідніх островах Індонезії. Як правило, свині-олені харчуються листям, фруктами, грибами, корою дерев, а також комахами, рибою і дрібними ссавцями.
Вчені десятиліттями вивчають цей вид, але поки так і не змогли розгадати, для чого бабірусам такі бивні. Спочатку вважалося, що бивні допомагають самцям битися один з одним, щоб завоювати самок. На жаль, пізніше біологи з'ясували, що бабіруси не використовують свої бивні в протистояннях: вони встають на задні лапи та "боксують" один з одним. Бивні бабірусс також крихкі, що робить їх непридатними для бою. Наразі вважається, що їх використовують для приваблення самок, хоча ця теорія не доведена.
Представники роду Babyrousa зазвичай мешкають у тропічних лісах на індонезійських островах Сулавесі й Буру, а також сусідніх архіпелагах. На жаль, це єдині їхні місця проживання, більше вони ніде не зустрічаються.
Відомо, що дорослі особини можуть досягати у висоту близько 60 сантиметрів, а їхня довжина становить близько 90 сантиметрів, при цьому вага свиней може перевищувати 90 кг. Дослідники визнають, що представники цього роду насправді є одними з найстаріших представників сімейства свиней.
До 2002 року вважали, що всі бабіруси належать до одного виду, але тепер учені виділили три види, які нині живуть:
- північносулавеська бабірусса (Babyrousa celebensis) — коричнево-сіре забарвлення, мешкає на Сулавесі;
- бурунська бабірусса (Babyrousa babyrussa) — вкриті густою золотистою шерстю і мешкають на острові Буру, Сула, Манголе і Талібу;
- безволоса бабірусса Тогіан (Babyrousa togeanensis) — зустрічається тільки на островах Тогіан.
Зазначимо, що існує й четвертий дрібніший вид — бабірусса Бола Бату (Babyrousa bolabatuensis). Він був ідентифікований за викопними рештками на Сулавесі в 1950-х роках, але сьогодні вважається вимерлим.
Не менш цікавою біологи вважають і будову тіла бабірусс. Дослідники виявили, що у них складні двокамерні шлунки, схожі на травну систему овець, а не на їхніх побратимів-свиней. Тварини, як правило, використовують свої копита для риття землі в пошуках їжі, але також можуть стояти на задніх ногах, щоб дістати листя і фрукти.
До речі, на відміну від інших членів сімейства свиней, у бабірусс немає товстої ростральної кістки в морді, що означає, що їхні морди занадто слабкі, щоб рити тверду землю.
Раніше Фокус писав про те, що мозок свині оживили через годину після смерті тварини.