Щоденник «Молодості». День 3. Роман з убивцею, синефільська утопія та революція в родині

У Києві триває 53-й міжнародний кінофестиваль «Молодість». Цьогоріч фестиваль вдруге від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну проходить у довоєнному форматі: міжнародний (з поділом на повнометражну, короткометражну і студентську секції), національний і документальний конкурси, дитячий Teen Screen і широка позаконкурсна програма. Основними фестивальними майданчиками слугують кінотеатр «Жовтень» і — вперше після багаторічної перерви — Київський будинок кіно. Про перелік основних стрічок фестивалю читайте тут. Про другий фестивальний день читайте тут.

У понеділок на «Молодості» продовжилися покази короткометражного і студентського конкурсів. Кожна добірка була розбита на три частини. У короткометражній секції Україну представляє Александріна Туркан із документальною новелою «Ми хочемо жити тут», у студентській — Дар’я Нащубська та Надія Хатимлянська з ігровими роботами «Відбиток пам’яті» та «Кімнати, які ми ділимо» відповідно.

Також розпочалися прем’єри в рамках ще одного конкурсу — документального.

Канадська неігрова драма «Біллі» (реж. Лоренс Коте-Коллінз) має практично неймовірний сюжет. Біллі — це кіноман, який постійно знімає себе. З Лоренс він знайомиться на ґрунті пристрасті до кіно, але однієї ночі раптом нападає на неї, а через кілька років опиняється в тюрмі за вбивство двох людей і з діагностованою шизофренією. Лоуренс попри все не кидає його і починає знімати фільм про їхні стосунки, які поступово стають усе ближчими. Лоренс використовує листи й особисті відеоархіви Біллі, а також гранично відверта щодо свого власного життя та почуттів. Але це не тільки любовна історія, але й винахідливе кінодослідження  шизофренії пильними й співчутливими  очима авторки.

«Біллі»

«Фестиваль молодого кіно» (реж. Ів-Марі Має, Франція) — документальний літопис нині забутого кінофестивалю, що проходив у місті Єр на півдні Франції у 1965—1983 роках. Тоді він вважався найважливішим фестивалем країни після Каннського, оскільки там показували винятково дебютне, експериментальне, новаторське кіно. Організатори заохочували вільний обмін думками, тож часто обговорення фільмів перетворювалися на тривалі палкі дискусії та навіть скандали. У Єр приїздили режисери, актори й письменники першої величини. З часом Фестиваль молодого кіно остаточно зник, не витримавши конкуренцію з Каннами та припинення субсидій. Ів-Марі Має не тільки розповів історію цього унікального форуму, а й дав свого роду миттєву фотографію французької кіноспільноти часів тріумфу «нової хвилі».

«Фестиваль молодого кіно»

А завершився третій день «Молодості» українською прем’єрою нового фільму іранського режисера-дисидента Мохаммада Расулофа «Насіння священного інжиру», представленого самим режисером, який очолює Міжнародне журі фестивалю.

«Насіння священного інжиру»

У «Насінні…» Расулоф знову, як і в попередньому фільмі «Зла не існує», торкається повсякденного життя прислужників режиму і того, як їхня робота впливає на їхніх близьких. Картина починається з того, що Іман, батько двох юних дочок, отримує посаду слідчого судді. В Тегерані якраз тривають протести, відповідно, Іман підписує смертні вироки як на конвеєрі, і відповідно росте його параноя з одного боку, і віддалення від дружини й дочок із другого. Расулоф майстерно показує велику драму іранського народу через драму окремої родини, яка перетворюється на поле бою в прямому сенсі.

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»