Щоденник «Молодості». День 4. Відчайдушна дружба, раннє дорослішання та трилер у чотирьох стінах

У Києві розпочався 53-й міжнародний кінофестиваль «Молодість». Цьогоріч фестиваль вдруге від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну проходить у довоєнному форматі: міжнародний (з поділом на повнометражну, короткометражну і студентську секції), національний і документальний конкурси, дитячий Teen Screen і широка позаконкурсна програма. Основними фестивальними майданчиками слугують кінотеатр «Жовтень» і — вперше після багаторічної перерви — Київський будинок кіно. Про перелік основних стрічок фестивалю читайте тут. Про третій фестивальний день читайте тут.

У вівторок розпочалися сеанси найбільш, мабуть, очікуваного конкурсу «Молодості» — повнометражного. Відкрив секцію один з її явних фаворитів — «Токсик» (реж. Сауле Бліувайте, Литва).

Картина розповідає історію двох підліток, Марії та Крістіни, що живуть у депресивному промисловому містечку. Довкола — повальне пияцтво, брудні вулиці, обкурені гопуваті кавалери, булінг. Перспектив — нуль. Єдиний шанс вибратись із цього — сумнівна модельна школа, що готує дівчат до найбільшого кастингу в регіоні й обіцяє їм Париж і Японію. У фільмі Бліувайте вистачає гірких моментів і відвертої чорнухи, але так само багато ніжності й тепла, в першу чергу між Крістіною і Марією, які знаходять справжню розраду в дружбі одна з одною. Цей блискучий зразок соціальної драми отримав 4 призи на кінофестивалі в Локарно, зокрема «Золотого леопарда» за найкращий фільм.

«Токсик»

Так само складному дитинству присвячена чорно-біла стрічка «Для кого я усміхаюся?» (реж. Еева Мяґі, Естонія, конкурс документальних дебютів). У центрі цієї історії — завжди усміхнений 12-річний Олівер. У його матері рак на останній стадії. Марі готує його до своєї смерті: як із нею розмовляти й навіть як грати разом у футбол після її відходу. Коли цей день настає, він продовжує ділитися з нею своїм життям — сюжет спирається на закадровий монолог Оскара, якому дуже рано випало стати дорослим. На жаль, Ееві Мяґі не вдалося вибудувати дійсно цікаву оповідь; вийшла радше така собі замальовка тривалістю в годину.

«Для кого я усміхаюся?»

А завершив фестивальний день український учасник повнометражного змагання — «Медовий місяць» Жанни Озірної.

Дія фільму відбувається в маленькому містечку поблизу Києва, де мешкає пара молодят — психотерапевт Тарас і мисткиня Оля. Вони справляють входини з друзями, балакають про мистецтво, привидів, французьких філософів. Звичайне мирне життя. Однак на світанку, після безтурботної ночі в новій квартирі, Тараса й Олю будять вибухи. Їм не вдається покинути місто, а тим часом російські війська облаштовуються просто у дворі їхнього будинку і займаються тим, що найкраще вдається росіянам, — убивають, ґвалтують, грабують.

«Медовий місяць»

Подружжя опиняється в пастці квартири без електрики та мобільного зв’язку, з обмеженими запасами води та їжі. Лірична драма перетворюється на трилер.

Світова прем’єра стрічки відбулася на Венеційському кінофестивалі.

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»