Масло замість гармат. Чому Захід не збирається воювати
Масло замість гармат. Чому Захід не збирається воювати

Масло замість гармат. Чому Захід не збирається воювати

Державні витрати ясно говорять про те, що Захід воювати не збирається. Аналізуючи дані за останнє століття, економіст Олексій Кущ робить висновок: переконати західне суспільство скоротити соціальні витрати заради війни неможливо, і будь-яка політична сила, яка спробує це зробити, буде зметена на виборах.

Важливий графік, який ілюструє мою тезу про те, що "Захід не збирається воювати".

Одна з причин, як не дивно — формування на Заході широкої соціальної групи у вигляді середнього класу і перехід у формат інформаційного суспільства споживання.

Загалом, такий парадокс: усе те, що в цивілізаційному аспекті робило Захід привабливішим для наслідування та інтеграції з ним, призвело його до військового ослаблення.

Як бачимо, до середини 60-х років у країнах G7 військові витрати перевищували соціальні.

До Першої світової війни країни Заходу витрачали на соціалку взагалі менше 10%, зате на військові витрати йшло понад 30% бюджетних витрат. Тобто ці країни готувалися до війни.

Після Першої світової привид комунізму не на жарт налякав західні уряди, і вони стали витрачати на соціалку трохи менше ніж 20% (тут свою роль зіграла і поява мільйонів ветеранів).

Але в період Другої світової тренди розійшлися в протилежні боки: військові витрати зметнулися до 70%, а соціальні — впали до 6-7%.

Потім тренди пішли назустріч один одному і точка нового переходу була сформована в середині 60-х.

Основна причина: перемога в "Холодній війні", це не стільки успіх у перегонах озброєнь, скільки саме цивілізаційна перемога суспільства споживання західного типу (умовно "джинси, кока-кола і відеомагнітофон"). А всі ці товари як фетиші споживання з'явилися завдяки створенню масового споживчого суспільства і середнього класу.

Після перемоги в "Холодній війні" на початку 90-х військові витрати країн Заходу впали нижче за позначку в 10% і опустилися до 5% від загальних витрат бюджету.

Якщо взяти в розрахунок показник перерозподілу бюджету через ВВП на рівні 40% у середньому, то індикатор військових витрат знизився до 2% валового продукту.

Натомість рівень соціальних видатків зріс до 40% від загальних видатків центрального бюджету, але споживчому суспільству і цього замало — вимагають більше: протести "жовтих жилетів", медичні страховки для бідних, допомоги для безробітних, соціальні допомоги, витрати на мігрантів тощо.

У США ще й обслуговування держборгу.

Усі політики на Заході говорять про недостатній рівень соціальної підтримки населення — так вони хочуть потрафити електорату.

У цій бюджетній парадигмі, збільшити військові витрати можна виключно за рахунок скорочення соціальних витрат. Але політичного рішення подібного бюджетного маневру — немає. Оскільки на Заході сформовані електоральні демократії, а електорального рішення скорочення соціалки не існує.

Точніше сказати, таке на словах декларувалося лише в Україні в період 2014-2021, але в нас це завжди обґрунтовувалося важливістю досягнення великої мрії зі вступу до НАТО та ЄС, плюс національний жертовний міф і мазохістська схильність до соціальної рестрикції (голосування за такі партії, як "Народний фронт", "Самопоміч", "Голос" тощо).

Але навіть в Україні в цей період соціалку істотно порізати не змогли.

Але на Заході такої Великої мети в суспільства немає. Тому політики там концентруються на створенні суспільства глобальних цінностей (екологія, права людини) тощо. Так само як на Заході вже немає і національного жертовного міфу, і соціального мазохізму.

Тому переконати західне суспільство скоротити соціальні витрати заради війни — неможливо, і будь-яка політична сила, яка спробує це зробити, буде зметена на виборах.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Хороші новини про Україну: як на Заході стався перелом у підтримці країни, що воює
Джерело матеріала
loader
loader