Рецензія на фільм «Часовий зріз» / Time Cut

30 жовтня на платформі Netflix вийшов фантастичний підлітковий слешер «Часовий зріз», який підхоплює тренд останніх років додавати у горори про маніяків в масках якийсь знайомий троп з інших жанрів. У цьому випадку, наприклад, це подорожі у часі. У рецензії нижче розповідаємо, як себе почуватиме сучасний підліток у далекому 2003-му та наскільки цікаво вкотре спостерігати за черговим душогубом з ножем напереваги, що надумав ганятися за безтурботною молоддю.

Відключайте рекламу - підтримуйте ITC!

«Часовий зріз» / Time Cut

Жанр науково-фантастичний слешер
Режисерка Ганна Макферсон
У ролях Медісон Бейлі, Антонія Ґентрі, Ґріффін Ґлюк, Майкл Шенкс, Рейчел Кроуфорд, Джордан Петл, Меґан Бест, Семюел Браун
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

Квітень 2003-го. Не дивлячись на загибель кількох школярів, що стали жертвами таємничого убивці в масці, старшокласники одного з американських містечок десь у Міннесоті вирішили влаштувати велику вечірку. Приблизно таку саму, що була у слешер-кросовері «Фредді проти Джейсона», котрий вийшов у тому ж 2003-му. Тільки тутешній сільський колорит обмежується якимось закинутим амбаром замість розваг серед рясних кукурудзяних полів. На цьому заході опиняється й шкільна красуня Саммер Філд, щоправда, він стане для дівчини останнім, адже психопат з ножем (точніше, цього разу з косою) добирається і до неї.

21 рік потому молодша сестра Саммер, Люсі, відправляється з безутішними батьками вшанувати пам’ять загиблої. Аж раптом на місці вбивства вона виявляє дивний пристрій — справжню машину часу. До ладу не встигнувши збагнути, що відбувається, дівчина переноситься у доленосний 2003 рік, коли її сестра була ще жива. Тепер Люсі націлена врятувати приречену родичку та з’ясувати особистість маніяка. Та чи вдасться їй здійснити задумане?

Загинаємо пальці: в «Останніх дівчатах» (2015) захопливо обігрувався притаманний «Крикам» метанаратив; у «Щасливий день смерті» (2017) творці апелювали до концепту «день бабака»; в «Химерах» (2020) — до обміну тілами; в «It’s A Wonderful Knife» (2023) мова йшла про паралельні всесвіти, до того ж це було ще й переосмислення різдвяної класики «Це дивовижне життя» Френка Капри (1946).

Сценарій до двох з чотирьох вищезгаданих жахастиків писав Майкл Кеннеді, тож зовсім не дивно його бачити й у сценаристах «Часового зрізу» (у наступному році планується до виходу «Heart Eyes» — слешер, розбавлений ромкомом, до створення якого Кеннеді також доклав руку).

Фільм бере за основу старі добрі подорожі у часі, і цим він дуже сильно вторить торішньому «Абсолютному вбивці», аж до того, що маски у маніяків ледь не ідентичні. Та є й певні косметичні відмінності — наприклад, у «Вбивці» головна героїня у виконанні Кірнан Шипки відправлялася до молодої версії власної матері у синтезаторні 80-ті, тут же мова йде про зустріч з сестрою у технологічно просунутих двотисячних.

Відповідно, у кадрі фігурують численні ознаки того часу. За стилем одягу місцеві дівчата нагадують героїнь комедії «Погані дівчиська». З рожевих навушників, під’єднаних до CD-плеєра, лунають молодіжні хіти Avril Lavigne. На стіні красується постер з винищувачкою вампірів Баффі. Юна мандрівниця у часі лякається шуму, який видає модем. На комп’ютерному моніторі легко вгадується Windows XP. Та й прикінчити кого-небудь шматком компакт-диска тоді було значно простіше, ніж сьогодні.

Біда у тому, що це якраз той випадок, коли саме так сталося, як і гадалося. «Часовий зріз» дійсно містить нуль свіжих ідей і ґрунтується на тому, що будь-який шанувальник жанру бачив раніше. Це абсолютно безідейне кіно, що на виході виявляється напрочуд нудним. Воно позбавлене будь-якої динаміки, не спроможне дати необхідного саспенсу, кволе за виконанням, в тому числі й акторським, а також злочинно передбачуване. Власне, виявити особистість убивці не складе жодних труднощів.

Якщо, наприклад, сценарій «Венома: Останній танець» писався на серветці, то історія «Часового зрізу» явно вигадувалася нейромережею, причому «вигадувалася» тут зійде за евфемізм. Там, де той же «Абсолютний вбивця» додавав у оповідь доречну комедійну легковажність, новинка від Netflix суцільно серйозна і навіть здійснює спроби у підліткову драму, але ці драматургічні потуги виглядають сміховинно. Ну і, давайте чесно, з такою кількістю крові на екрані повноцінним слешером назвати це важко.